Дорога до UA була не з приємних для Ізуку. Окрім тощо, що була сильна злива, ще й цивільні постійно звертали до нього увагу та навіть просили автографи. Вже в школі, в коридорі він наткнувся на Іду та вирішив поговорити з ним, поки вони йшли до класу.

– Ідо, як ти?

– Якщо ти про мого брата, не треба хвилюватись. І я маю вибачитись що змусив всіх хвилюватись.

Ізуку по очам бачив, що це брехня. Він поклав йому руку на плече та вони зупинились.

– Ідо, я можливо не знаю як це бачити скаліченого до кінця життя родича, але я знаю як це бачити родича в морзі. Не роби дурниць, подумай про сім'ю, подумай про Тенсея. Ти не хочеш щоб вони страждали.

Після цього Ізуку швидко пішов до класу, не даючи Іді можливість спитати щось з приводу сказаного.

Коли дзвінок пролунав і розпочалась класна година, Айзава одразу ж зайшов до класу. Що всі помітили, так це те що він нарешті зняв гіпс з руки. Але перед тим як класна година офіційно розпочалась, Айзава мав невелике оголошення.

– Отже. Оскільки в нашому класі 19 студентів, після Спортивного фестивалю ми змогли знайти ким зайняти порожнє місце. Заходь!

До класу увійшов Шінсо, по вигляду було видно що йому було трохи соромно.

– Вітаю. Ви можете пам'ятати мене з фестивалю та парою тижнів до того. Мене звати Шінсо Хітоші і я щиро перепрошую за свою поведінку.

– Тепер коли це вирішили переходимо до важливіших справ. – Айзава почекав поки Шінсо займе своє місце та продовжив. – Геройські імена. Пов'язано це з усіма пропозиціями які ви отримали, але зараз вони відображають лише інтерес героїв у вас, залежно від того як ви себе покажете, інтерес може згаснути чи зрости.

Далі на телевізорі з'явився графік з іменами студентів та кількістю запрошень до агентств. На першому місці був Мідорія Ізуку з 4297 пропозиціями. На другому був Тодорокі Шьото з 4123 пропозиціями. На третьому був Бакуго Кацукі з 3556 пропозиціями. Після цього був різкий обвал в кількості пропозицій серед студентів до кількох сотень.

– Зазвичай графік більш збалансований, але як самі бачите в цьому році ці троє взяли на себе всю увагу. – прокоментував Айзава.

– З Мідорією все зрозуміло, але чому Тодорокі вище за Бакуго? – поцікавилась Джайро.

– Батько постарався. – відповів Тодорокі.

– Для тих хто не отримав жодних пропозицій, нагадую що це рейтинг інтересу та очікувань. Стажування ви будете проходити в будь-якому випадку. UA надасть список героїв готових взяти вас до себе.

Далі Айзава повернувся до теми геройських імен.

– Незважаючи на те що геройське ім'я можна буде замінити пізніше, не будьте легковажними.

– Або будете розплачуватись за це в пеклі! – заявила Міднайт, заходячи до класу. – Імена які ви оберете зараз будуть тими під якими вас буде знати країна та світ.

– Допомагати вам в цьому буде вчителька Міднайт. Я з цим не маю бажання мати справу. – сказав Айзава, залазячи до свого спального мішку. – Ваше ім'я має відображати ваш характер з майбутнім, а також характеризувати вас. В певному сенсі це ідентично до вислову "Як корабель назвеш – так він і попливе". Всесильний є гарним прикладом.

Коли пройшло 5 хвилин, Міднайт оголосила що час вийшов і що тепер всі мають представляти свої імена біля дошки. Багатьом було соромно представляти свої імена, але були й ті хто ще думав. Коли студенти виходили до дошки та представляли свої імена, Міднайт часто допомагала їх трохи змінити чи давала пораду щоб вони були більш приємні вуху. Коли Тодорокі вийшов до дошки, він представив ім'я "Синергія".

– Синергія? Непогано, спільна дія вогню та льоду. Схвалено!

Після ще пари учнів до дошки вийшов Бакуго, його імені було одразу відмовлено через надмірну жорстокість в ньому. Це йому не сильно сподобалось.

– Як би сильно я не хотів щоб по світу бігав герой Петарда, але я маю ідею! – крикнув Ізуку.

– Кажи вже!

– Диномайт!

Бакуго подумав над цим. Ім'я справді було непоганим, крім того він був фанатом Всесильного тому це непоганий спосіб віддавати йому честь, в певному сенсі. Бакуго вирішив взяти собі це ім'я.

В кінці лишилось лиш двоє студентів. Іда довго думав над своїм іменем. З одного боку його старший брат хотів щоб він взяв на себе роль нового Інженіума. Але при цьому він не був певен чи гідний в цьому та хотів відімститися. Проте перед прийняттям остаточного рішення Іда згадав слова Мідорії, тон його голосу та погляд в очах. Він говорив про все з досвіду, це було видно. В кінці Іда все ж вирішив взяти ім'я Інженіума щоб продовжити спадщину брата.

Останнім лишався Ізуку. Не те щоб йому було дуже важко обрати ім'я, важко було обрати креативне та унікальне. Але все ж йому вдалось вигадати щось унікальне.

– Раіджек. – представив Ізуку.

– Коротке й просте. Відображає кролячі риси та твої блискавки. Прекрасно! Схвалено!

Коли проблему геройських імен було вирішено, Айзава вийшов зі свого сну. Він повідомив, що стажування буде тривати тиждень і ті хто не отримали пропозицій з фестивалю, матимуть вибір з 40 різних агентств які готові їх прийняти. Також Айзава сказав що всі мають час до кінця тижня.

Під час перерви всі почали переглядати пропозиції які отримали, щоб принаймні мати ідею того куди йти. Раптом Ізуку почув куди збиралась йти Яоярозу і не стримався.

– Навіть не думай Яоярозу!

– Ти про що Мідорія?

– Не йди до Увабамі. Вона займається переважно кар'єрою моделі і знімає рекламу. Якщо знаєш когось хто ще хоче йти до неї, скажи їм.

– Добре. В тебе є якісь альтернативи тоді?

Ізуку трохи подумав після цього.

– Раджу агентство Фатгама. Його здібність, як і твоя, працює на жирах тіла, тому він може дати якісь поради. Якщо в тебе його немає, йди до когось хто спеціалізується в використанні зброї, ближнього бою чи захисту. Піде тобі на користь.

Це всіх здивувало. Дехто з однокласників почали просити в Ізуку поради, але він відповідав що в нього надто мало знань в цій області, адже він не так довго цікавиться героями. Щодо його власних пропозицій. Ізуку швидко переглянув велику їх кількість. В нього було навіть запрошення від Ендевора, але це його не сильно цікавило. Герой №2 Японії доволі гучне звання, але їхні здібності надто різні щоб навчитись чомусь корисному від нього. Аж ось погляд Ізуку впав на ім'я на яке він сподівався найбільше.

Коли настав час виїжджати, весь клас зібрався на вокзалі та очікували на свої рейси. Айзава нагадав, що одягати геройські костюми в громадських місцях не можна без дозволу героя з яким вони стажуються. Також він наказав стежити за своєю поведінкою під час стажування, після чого, разом з Шінсо, повернувся до UA.

Після чотирьох довгих годин поїздки на потязі, під час яких Ізуку навіть встиг подрімати, а потім після ще години блукання містом, він нарешті прибув на місце призначення. Це був хоча й доволі великий, але простий двоповерховий будинок в сучасному японському стилі. Ізуку підійшов до дверей та постукав в них і вже скоро їх відчинила Мірко власною персоною, в своєму геройському костюмі.

– Нарешті! Я вже хотіла особисто тягнути твій зад з UA!

– Ти б його тягнула лише якби змогла змогла вирубити мене!

Ізуку дивився прямо їй в очі, не показуючи ні краплини страху перед героїнею. Це змусило її широко всміхнутись.

– Ти мені вже подобаєшся! Думала що на фестивалі була просто гра. Заходь вже!

Мірко завела його в будинок та провела швидку екскурсію. Вона показала Ізуку де була кухня, ванна кімната, туалет, кімната відпочинку, тренувальна кімната, а також його спальня на період стажування. Після цього Мірко сказала що вона бачила достатньо на фестивалі, а тому вони одразу йдуть на патрулі. Коли Ізуку вийшов вже в своєму геройському костюмі, вона оглянула його критичним оком.

– Непогано, але ти схожий на якогось військового. Хоча виглядаєш все одно добре. Мені зірки подобаються, в них є якесь значення?

– В пам'ять про матір з сестрою. Вони любили астрономію.

Мірко лише кивнула та не розвивала цю тему. Далі вона широко всміхнулась та провела язиком по губах.

– Ну що малий, готовий до патрулю?

– Тобі сантиметрів бракує щоб називати мене малим.

В Мірко від цього почало трохи сіпатись око.

– От же пиздюк, ну хоч яйця є. Йдемо на патруль!

Патрулі виявились не зовсім такими якими Ізуку їх очікував, але це було погано. Зазвичай герої патрулюють по землі та реагують на загрози з порушенням звідти. Мірко чхати на це хотіла. Вона патрулювала, стрибаючи по дахам будинків та використовуючи свій гострий слух для пошуку злочинців.

Коли Мірко зрозуміла що її новий студент Раіджек, ім'я яке на її думку звучить справді круто, не відстає від неї і навіть не планує, вона запропонувала своєрідне змагання. Вони обидва мали прислухатись до звуків міста та швидко реагувати на будь-які загрози, якщо хтось з них знаходив злочин та повідомляв іншому, після чого починались перегони і хто в них перемагав – розбирався зі злочинцями. Під кінець патрулю рахунок був 10:6 на користь Мірко.

Повернувшись до неї додому, після душу, вони сіли вечеряти. Мірко, а коли в цивільному Усагіяма Румі, звичайно ж обрала морквяний пиріг. Вони трохи спілкувались, вона давала різні дрібні поради та корективи на майбутнє.

– Я впізнаю твій стиль бою. Приймав участь в підпільних боях?

– А це проблема?

Він їй подобався. Усагіяма не любить коли хтось говорить не прямо. А тут вона бере студента і він не боїться її, завжди дивиться в очі при розмові та висловлює свою думку навіть попри все.

– Жодних проблем. Сама цим займалась до того як пішла в геройство. Чому займався?

– Нудно було і битись хотілось. Асахікава надто спокійне й тихе місто для мене, було принаймні.

Усагіяма могла б погодитися з цим, вона мало чула про це місто хоча воно й доволі велике. Але пару років тому там влаштував масову бійню лиходій відомий як Мускулистий. Тому спокійність міста була під питанням.

Наступний день розпочався з ранкового тренування де Ізуку зміг гарно показати та справді вразити Усагіяму. Якось він назвав її "вчителем" і йому одразу ж довелось ухилятись від гантелі яка летіла йому в голову. Після тренувань вони вдягнули свої костюми та пішли на черговий патруль. Решта дня пройшла майже ідентично до першого.

Третій день розпочався значно цікавіше. Адже під час тренування вони провели невеликий спаринг. Так Усагіяма відчула на собі бойовий стиль дуже подібний до її. Основна відмінність полягала в тому, що Ізуку набагато активніше використовував руки, ще й біоелектрикою міг шокувати.

У другій половині дня, під час обідньої перерви на патрулі, Мірко повідомила що ввечері вони сідають на потяг і вирушають до Хосу. Раіджек трохи подумав чому це так раптом, а потім зрозумів.

– Стейн. Ми за ним йдемо?

– Саме так! Геройська Комісія вирішила що він достатньо проблем створив. Тому ми та Ендевор будемо полювати на Вбивцю Героїв.

– Круто. – після цього на його обличчі з'явилась хижа посмішка. – Якщо я першим до нього дістанусь, чи можу я собі перемогу над ним взяти?

– Звичайно! Якщо ти його здолаєш то ти заслуговуєш на це.

Ввечері вони завершили патруль на пару годин раніше та попрямували на потязі до Хосу. Від нудьги Мірко вирішила доколупатись до свого студента, який мирно слухав музику.

– Що слухаєш?

Раіджек витягнув один з навушників та передав їй. Вона одягнула його і трохи здивувалась.

– Класичний рок? Не очікувала.

– Звинувачую батька. Він підсадив мене на AC/DC та Queen.

Вони почали спілкуватись спочатку на тему музики, але це швидко перейшло на сімейні теми. Помітили вони це чи ні, було іншим питанням. Що їм однозначно впало в око, так це палаюче місто Хосу, а слідом й крилата істота яка влетіла в потяг.

Мірко зреагувала швидко й вибила Ному з потягу, де пізніше розчавила йому голову. Про цих істота вона дізналась від Раіджека, коли під час патрулю спитала про навчання в UA і мова зайшла про USJ. Їй це взагалі не подобалось.

– Схоже Стейн почекає. Тут Ному про яких ти казав.

– Бачу. – відповів Раіджек, вибираючись з потягу. – Розділяймось?

– Так. Даю дозвіл використовувати здібність для захисту себе та інших, а також для знищення цих істот. Якщо натрапиш на Стейна, зв'яжись зі мною, спробую прийти так швидко як тільки можливо.

Раіджек кивнув головою в згоді, після чого він з Мірко побігли до міста. Вже на місці, вони розділились та попрямували в різні частини Хосу. Раіджек переважно знаходив лише руйнування де були Ному, але не самих їх. Тому йому доводилось значну частину часу витрачати на порятунок цивільних.

Коли ж він все ж натрапив на Ному і вже був готовий розчавити йому голову, істота була спалена. Повернувши голову в бік вогню Раіджек побачив Ендевора та Синергію, який тепер носив більш людський геройський костюм, але все ще схожий на свій ранній з тренувань.

– Раіджек. Де Мірко?

– Ми з нею розділились як тільки опинились в межах міста. Я маю дозвіл від неї застосувати здібність.

Перед тим як Ендевор встиг ще щось сказати, Раіджек почув крик десь в далині і миттєво вирушив туди. За пару хвилин він вже був на місці та бачив як Вбивця Героїв вже був готовий нанести останній удар на якогось місцевого героя. Раіджек без зайвих роздумів ринув на нього та ударом ноги відштовхнув його на пару метрів, після чого зв'язався з Мірко.

– Натрапив на Стейна.

– Вже? Не знаю чи хвалити чи проклинати тебе. Даю дозвіл на його затримку. Вже йду на твої координати. Дай йому жару.

Раіджек всміхнувся та припинив зв'язок. Він швидко оглянув героя який був лежав на землі, той був притомний, без смертельних поранень, але не рухався.

– Йди звідси хлопче. Я не хочу вбивати дітей. – сказав Стейн.

– Не можу цього зробити. Мені поставили місію затримати тебе.

– Як хочеш.

Стейн схопився за свої мечі та ринув вперед. Раіджек не сильно відставав і теж розпочав рух. Він ухилявся від атак Вбивці Героїв, хоча це й було доволі проблематично. Рухи Стейна були швидкі та професійні, а з врахуванням того що Раіджек знав які травми були на його жертвах, він не міг собі дозволити навіть найменшого порізу.

Після пари хвилин інтенсивного бою в якому жодна зі сторін не могла зачепити іншу, нарешті відбулися зміни. Раіджек вирішив застосувати більше біоелектрики для посилення та миттєво отримав перевагу в швидкості, якою скористався. Він почав відстрибувати від стін, подібно до того що робив в фіналі Спортивного фестивалю, наносячи Стейну удар за ударом.

Коли Вбивця Героїв нарешті впав на землю, однозначно з кількома зламаними кістками, Мірко прибула на місце.

– Я думала ти будеш ще з ним битись.

– Так могло б бути, але я прискорився.

За декілька хвилин прибула поліція, медики та інші герої, включно з Ендевором. Спочатку заслугу хотіли приписати Мірко, але вона наполягала щоб це дісталось Раіджеку, вона навіть була готова побити всіх з присутніх для цього. Особливо вона була готова піти на це коли один з поліцейських запропонувати приписати всі заслуги Ендевору. Але проти цього був навіть він, тому все обійшлося.

Після довгої ночі роботи з паперами щодо нападів Ному, а отже й Ліги Лиходіїв, та арешту Стейна, всі нарешті змогли повернутись до більш буденного життя.

Наступного дня Ізуку прокинувся знаменитістю. Новини про те що він зміг затримати Вбивцю Героїв швидко поширились інтернетом. Він не мав нічого проти цього, але коли йому почали писати однокласники один за одним, в нього з'явилось бажання вбивати. Усагіяма сміялась з того як Ізуку реагував на гучні статті про себе.

Під час патрулів йому також не сильно вдавалось відпочити. Як тільки люди бачили Раіджека, одразу ж бігли до нього та просили автограф. Мовчазні прохання очима про допомогу в бік Мірко були сміливо проігноровані нею.

Наступні дні стажування йшли доволі добре. Ізуку зміг швидко сформувати міцний зв'язок з Усагіямою. Дійшло до того, що під час одного з патрулів на 6 день стажування він розповів чому саме вирішив стати героєм. Вона симпатизувала цій історії, хоча сама не мала настільки серйозних причин, але все одно розуміла.

Сьомий, він же останній, день стажування був відмінний від попередніх. Самого навантаження було менше, інцидентів на патрулях також було менше. І на великий подив для Ізуку, Усагіяма була більш схильна до розмов, вона навіть розпочинала більшу їхню частину. Але він не жалівся. Героїня гарно розуміла його, давала виговоритись, але при цьому була готова в будь-яку мить надерти зад. Загалом вони зближувались.

Наступного дня, о дуже ранній годині ранку, вони прибули до вокзалу. Ізуку мав повертатись до навчання в UA і Усагіяма, в цивільному одязі, вирішила провести його до потягу особисто. Поки вони чекали, вона попросила в нього телефон на пару хвилин.

– Тільки в рабство мене не продай. – пожартував Ізуку, даючи їй свій телефон.

– Ти став моє власністю в момент коли прийняв пропозицію працювати зі мною. Не продам. – відповіла вона поки щось печатала, а вже за хвилину задзвенів її телефон. – Дзвони чи пиши коли захочеш.

Ізуку неабияк здивувався від того що він тепер мав особистий номер телефону топової героїні. А коли він повернув собі телефон і побачив як вона себе там записала, здивування переросло в повноцінний шок.

– Отже Румі? – спитав він з щирою посмішкою. – Не лишаєш мені вибору, доведеться дозволити тобі називати мене Ізуку.

– Наче мені потрібен дозвіл. Я вже казала, коли ти прийняв мою пропозицію ти став моїм і не турбує.

Далі Румі зробила дещо неочікуване. Вона схопила Ізуку за піджак, опустила його обличчя на свій рівень та поцілувала його. Спочатку він завмер від неочікуваності, але потім розтанув в поцілунку. Коли ж їхні губи розлучились, Румі почала поправляти його одяг.

– Визнаю, я очікувала що буде гірше.

– Ти планувала це від початку, так?

– Ні, але я б брехала якби сказала що ти не зачепив мою увагу. – вона поглянула прямо йому в очі. – Не кожного дня можна побачити когось з достатньо великими яйцями щоб сказати перед мільйонами глядачів що він переможе у фестивалі, а потім саме це й зробити. Ще й вибити лайно з сина Ендевора. Це було прекрасно. Але я нічого не планувала поки з тобою не поговорила.

Ізуку від цього лише вчергове всміхнувся. Це було приємне відчуття – бути справді бажаним кимось. Коли його потяг прибув, він ще раз поцілувався з Румі.

– Якщо отримаєш ліцензію з першого разу, буда рада працювати з тобою, Ізуку.

Повернення до UA було на диво швидким. Звичайно поки Ізуку доходив до школи люди впізнавали його, з чим він вже змирився. На щастя в класі він мав трохи спокою, перед тим як всі почали обговорювати свій досвід зі стажування. Коли черга дійшла до нього, тікати вже було нікуди.

– Стажуватись в Мірко було класно. З першого дня патрулі, тренування були гарними. Непогано.

– Непогано?! – закричав Кімінарі. – Ти Стейна затримав і кажеш що було непогано! Мені здається ти провів час ліпше за решту.

Потім розпочалась класна година. Айзава, не бажаючи говорити зайвого, одразу звернувся до справи.

– Як ви знаєте, скоро будуть літні канікули, але ми не дамо вам байдикувати цілий місяць. Тому ми поїдемо до літнього тренувального табору.

Клас швидко почав галасувати, всі вже почали складати плани на майбутнє, поки Айзава їх всіх не стулив.

– Однак! Ті хто проваляться в підсумковому іспиті, не поїдуть до табору і буде вам пекло в школі.

Айзава додав, що підсумкові іспити складатимуться з письмових та практичних екзаменів. Вже після цього, він дав класу час на самих себе. Ті хто мали низькі академічні бали почали панікувати. Ізуку, який був на другому місці в академічному плані, почував себе більш ніж комфортно. Яоярозу, яка була на першому місці, запропонувала свою допомогу в підтягуванні оцінок всім бажаючим і одразу отримала цілу навчальну групу.

Як результат наступні пара тижнів складались для всіх студентів з активного навчання та тренування. Ходили чутки що практичний екзамен буде схожий на той що був при вступі, але Ізуку сильно сумнівався в цьому.