Багато речей змінилося протягом кількох днів після інциденту в Каміно. Регдол втратила свою здібність. Всесильний більше не міг використовувати власну та постійно був у худорлявій формі. А чоловік який довів його до цього, Всі за Одного, був ув'язнений, хоча сама Ліга Лиходіїв змогла втекти.

Пройшов тиждень з тієї жахливої ночі. UA ввели систему гуртожитків і геройський курс був першим для кого вони були збудовані. Айзава та Всесильний ходили по будинкам класу 1-А, розповідали батькам про гуртожиток для студентів, вибачались за свою некомпетентність та обіцяли краще захищати дітей. Коли ж вони прийшли до Ізуку, то проблем мали найменше.

– То ти згоден переїхати в гуртожиток? – спитав Айзава.

– Я можу покидати територію кампусу?

– Лише за отриманням дозволу та до визначеної години. Це якщо самостійно.

– Могло бути й гірше. Я згоден.

За декілька днів всі речі були зібрані, а клас вже стояв перед будівлею в якій скоро всі будуть жити. Згідно зі словами Айзави, на кожен гуртожиток відводиться один клас, дівчата в правому крилі, в той час як хлопці в лівому. Перший поверх загальний для віх, на ньому розташовані: їдальня, пральня та ванні кімнати. Кімнати починаються з другого поверху і на кожному по 4 кімнати з кожного боку до 5 поверху. Кожна з них має кондиціонер, стіл, стілець, ліжко, шафа, холодильник та навіть балкон.

Решту дня клас мав на те щоб розставити свої речі по кімнатам і можливо внести якісь зміни. Ввечері хлопці спокійно відпочивали на першому поверсі та спілкувались між собою. Раптом до них підійшли дівчата і запропонували влаштувати показ кімнат. Ізуку, хоча й був кроликом, проклинав свою вдачу, адже його кімната була обрана першою для огляду.

Ігноруючи його гарчання та протести, клас все ж увірвався до його кімнати. Все було оформлено доволі просто, майже мінімалістично. Була невелика зона для ранкової зарядки та навіть невелике тренувальне обладнання. На полицях була купа книг, як освітніх так розважальних. Дівчата були розчаровані від побаченого.

Ізуку довелося пройти з цим до кінця і поглянути на кімнати інших. Токоямі мав доволі гарний темний, готичний дизайн. В кімнаті Коди він неочікувано зустрів конкурента у вигляді домашнього білого кролика. На щастя обійшлось без бійок. Тодорокі всіх шокував, його кімната була в традиційному японському стилі. Сато ж підкупив дівчат приготованими солодощами.

Коли ж прийшла черга дивитись на кімнати дівчат, Ізуку вирішив не приймати в цьому участь. Жінок він поважав і для нього це було надто сильне втручання в їхній особистий простір.

Новий день розпочався незвично, але приємно. Ізуку, був ранньою людиною, тому о 5 ранку вже прокинувся, а протягом наступних 30 хвилин завершив всі ранкові процедури. Значно пізніше почала прокидатись решта класу. Вони не були сильно здивовані тим що Ізуку вже невідомо скільки часу був на ногах та навіть поснідав і просто лежав на дивані у вітальні.

На класній годині, Айзава нагадав про план з отриманням тимчасових ліцензій. Він повідомив, що іспит дуже складний і лише 50% студентів складали його.

– Саме тому наш вчительський склад буде стежити за тим, щоб ви створили два так званих "особливих прийоми".

Після цього, весь клас, в своїх геройських костюмах, в компанії Айзави, Міднайт, Цементоса та Ектоплазма, відправились до спортзали "Гамма". Приміщення було на перший погляд порожнім, але в цьому й була його особливість. Воно було спроєктоване таким чином, щоб Цементос міг створити в ньому все необхідне та задовольнити будь-які тренувальні потреби учнів. А з допомогою Ектоплазма та його клонів, все ставало ще легшим.

Коли клас приступив до роботи, всі працювали хоча й активно, але в межах розумного. Виключенням були дикуни класу. Бакуго лютував і створював прийом за прийомом. Ізуку мав йшов у трохи повільнішому, але не менш скаженому темпі, прийоми які він створював переважно базувались на його біоелектриці, але також були спроби й опанувати трансформацію. Вони були доволі успішні хоча повільніші ніж хотілося.

В день проведення іспиту на отримання тимчасової ліцензії, клас відправився на стадіон Дагоба. Ізуку отримав чергову порцію слів підтримки змішаних з погрозами від Румі, хоча він також відчував в її словах щось ще, але не розумів що саме.

Клас вийшов з автобусу і вони трохи нервували. Айзава, в своїй звичній, але більш м'якій, манері підбадьорив їх. Коли частина з класу закричали "Плюс Ультра!" до них доєднався також високий студент зі школи Шікетсу, чим налякав деяких.

– Не підкрадайся до людей коли не просять, Інасо. – сказав інший студент тієї ж школи.

– Трясця! – Інаса помістив руки рівно по швам, після чого швидко та різко вхилився та вдарився головою об землю. – Прийміть мої найглибші вибачення!

Поки решта класу були шоковані що вони проходять іспити разом із студентами зі школи яка легко змагається з UA, Ізуку сміявся та насолоджувався часом.

– Мені подобається цей хлопець! – сказав він та підійшов до Інаси. – Мідорія Ізуку. Приємно познайомитись!

– Йоараші Інаса! Почуття взаємні! – відповів хлопець, випрямляючись.

Нажаль роззнайомитись як слід не вийшло, студенти Шікетсу попрямували до стадіону, але Ізуку запам'ятав цього хлопця.

– Йоараші Інаса. Він дуже сильний. – прокоментував Айзава. – В минулому році, коли ви здавали свої вступні, він зайняв перше місце на рекомендаційному екзамені. Але з якоїсь причини відмовився від вступу.

Після цього Айзава почав труситись від жаху, до нього підійшла жінка, відома як Пані Жарт. Доволі цікава героїня. Особливо цікава вона тим, що любить дражнити Айзаву, а він намагається її ігнорувати, неуспішно.

Трохи пізніше, всередині стадіону всіх студентів було розміщено у переповненій кімнаті, де на сцену вийшов Мера Йокуміру, представник Геройської Комісії, та розпочав пояснювати правила першого іспиту.

На іспити прибуло близько 1540 учнів. Раніше іспит складали 50% учасників. Однак це було змінено, щоб зробити його більш ексклюзивним у процесах перевірки, і тепер його можуть скласти не більше 100 студентів. Іспит був сконцентрований на швидкості, при цьому заохочуючи командну роботу та взаємодію між учасниками. Всі ці зміни спрямовані на збільшення якості героїв для заповнення прогалини яка лишилась після Всесильного.

У першій фазі, кожен учасник матиме 3 цілі на відкритих ділянках тіла, також кожен мав по 6 спеціальних м'ячів. Якщо такий м'яч влучає в ціль – вона загоряється. Учасник вибуває якщо всі цілі на ньому загорілись. А щоб пройти треба нейтралізувати 2 людей.

Далі сталось дещо справді неочікуване. Стіни кімнати впали і всі студенти знайшли себе в центрі стадіону. Всім було видано м'ячі та цілі. Клас 1-А вирішив працювати в команді, хоча були й виключення. Бакуго вирішив піти своїм шляхом, а за ним вже й Кірішіма в якості компанії. Тодорокі також вирішив діяти самостійно, через те що його здібність більше б заважала класу.

І звичайно був Ізуку, який задля власних веселощів також пішов окремо від усіх. Хоча він знав, що всі школи будуть полювати першочергово на UA, адже завдяки Спортивному фестивалю їхні здібності були добре відомі.

Як тільки прозвучав сигнал, що знаменував початок іспиту, багато шкіл напали на студентів UA. Ізуку ж тим часом натрапив на групу студентів. Вони думали, що він легкою здобиччю. Велика помилка з їх боку. Ізуку вкрився біоелектрикою та ринув вперед, ухиляючись від усіх м'ячів що летіли в нього, деякі з них він відбивав прямо в голови атакуючим. Але як тільки він опинився достатньо близько, їхня доля була вирішена.

Спочатку Ізуку вирішив використати прийом "Шок землі". Суть прийому полягає в тому, що він направляє велику кількість біоелектрики в ноги, після чого вивільняє її разом з сильним ударом, але не в хаотичному вибуху, а в спрямованій формі просто в землю. Ефективність напряму залежить від умов в яких прийом здійснюється, але зараз цього було більш ніж достатньо. 

Оскільки переважна більшість опонентів Ізуку була тимчасово шоковані та знерухомлені, він приступив до дії. Взявши до рук по м'ячу, він почав стрибати між опонентам, вражаючи їхні цілі, одну за одною, але ніколи не чіпаючи останню. Після цього Ізуку дав їм оговтатись. Вони були одночасно злі на нього та налякані, а отже будуть більш відчайдушні, цього вій й домагався.

Вони ринули на нього, чим й підписали собі остаточний вирок. Ізуку почав вражати їхні останні цілі, одну за одною, паралельно з цим наносячи заряджені удари ногами. По результату він пройшов першу фазу іспиту, вибивши 30 учасників.

По дорозі до кімнати очікування, Ізуку почув як хтось вибив 120 учасників. Хтось його перевершив і йому було цікаво зустріти цю людину. Прибувши на місце, він вирішив трохи відпочити та почитати щось в телефоні. Але за декілька хвилин Ізуку нарешті зустрів іншого учасника який пройшов перший етап.

– Йоараші!

– Мідорія! То це ти 30 учасників вибив? Яка пристрасть! І клич мене Інаса! – відповів він підійшовши до Ізуку.

– Як скажеш. Слухай, нам класний керівник сказав що ти до UA вступав але відмовився. Що сталось? Мені б хотілось бути однокласниками.

Інаса на диво тихо посміявся, а сама його посмішка стала меншою.

– Я зустрів сина Ендевора.

– Оуу... – Ізуку зрозумів в чому тут ситуація. – Так, в той час він був козлом. Хотів так напаскудити Ендевору, що став схожим на нього.

– Теж не фанат Ендевора?

– Ні. Він надто агресивний та пихатий. Можна я тебе про дещо попрошу?

– Звичайно! З того що я бачив ти дуже пристрасний герой!

Ізуку трохи посміявся з цього, це дуже цікава манера спілкування.

– Я не прошу пробачити Тодорокі. Але спробуй дати йому шанс чи хоча б толерувати. Він змінився після фестивалю. Тобі не обов'язково вірити мені, але я не хочу щоб між нами існував конфлікт.

Інаса задумався з цього прохання, але потім широко всміхнувся.

– Нічого не обіцяю, але я довірюсь тобі!

Скоро почали прибувати інші студенти. Всі однокласники Ізуку змогли успішно пройти, хоча й не без складнощів. Коли 100 студентів нарешті пройшли перший етап, почався готуватись другий. Після невеликої перерви на відпочинок, всі побачили на екранах телевізорів як підривалась вибухівка в різних зонах стадіону. Те що раніше було імітацією різних умов оточення, стало руїнами, після чого спеціально навчені актори почали займати свої місця та ролі поранених.

Потім приміщення в якому всі знаходилось розклалось так само як і перед початком першого етапу. Студенти одразу почали розділятись на різні групи. Але Ізуку зауважив, що другий етап іспиту схожий на інцидент в Каміно, тому є ймовірність, що буде зімітовано напад лиходіїв. Це внесло певні зміни в спільні плани і до кожної групи пошуку та порятунку були також додано хоча б декілька студентів для захисту та бою.

Ізуку вів власну невелику групу пошуку та порятунку, виступаючи також в ролі її основного захисника. З допомогою загострених відчуттів, особливо слуху, він швидко знаходив акторів. Час від часу він допомагав з розчищенням завалів чи заспокоював "дітей", все ж його милоту було важко заперечити.

Аж ось слова Ізуку підтвердились. По арені стало чути нову серію вибухів, після чого на ній опинився герой Косатка, що в даній ситуації виконував роль лиходія. Знаходячись на 10 позиції в рейтингу героїв та на 3 місці серед героїв схожих на лиходіїв, він був прекрасним випробуванням для студентів. Крім того разом з ним була купа додаткових "лиходіїв".

Ізуку довелося спочатку допомогти своїй групі завершити евакуацію людей до безпечного місця, періодично відбиваючи дрібних "лиходіїв". Але як тільки це завершилось, він одразу ж попрямував до самого епіцентру подій.

Косатка гарно демонстрував чому він займає 10 позицію в рейтингу серед всіх героїв країни. Незважаючи на те, що Тодорокі та Інаса толерували один одного та навіть намагались працювати разом, цього просто було замало. Обидва лежали на землі, знерухомлені, але комбінували свої здібності щоб тримати Косатку всередині вогняного торнадо.

Ізуку, щоб не ризикувати зайвий раз, вирішив скористатись своєю незавершеною трансформацією, яку він кликав "Берсерк". Склера очей набула криваво-червоного кольору, блискавки по тілу потемнішати та подекуди стали червоними, хутро на тілі стало дикішим, а нігті на руках стали довшими та гострішими. Ізуку ринув вперед, прориваючись через невеликий натовп "лиходіїв".

Коли він прибув на місце, Косатка вже зміг вирватись з вогняного торнадо та прямував до хлопців. Йому звичайно вдалося заблокувати раптовий удар від Ізуку, але це все одно відправило його в політ. Одразу ж після цього іспит було задержано через те, що всіх "постраждалих" було врятовано.

Пізніше всі студенти зібрались перед невеликим подіумом з екраном, де Мера Йокуміру повідомив, що працівники Геройської Комісії та актори яких рятували, зменшували бали якщо поведінка була невідповідною. Після цього на екрані було висвічено список імен тих хто пройшов. Весь клас 1-А зміг це зробити, хоча як показали папери з результатами які роздали, деякі ледь це зробили.

Коли Ізуку вийшов зі стадіону, з ліцензією в руках, він одразу ж сфотографував та відправив її Румі. Майже одразу він отримав привітання і обіцянку про нагороду. Всі його інстинкти кричали щоб він біг до Румі в ту ж мить, але ще було надто рано.

З початком вересня, канікули офіційно завершились. На церемонії відкриття Незу повідомив студентів про певні зміни, що відбулися та коротко нагадав про події останніх місяців. Для студентів геройського курсу, особливо першокурсників, основним було те, що вони тепер могли офіційно влаштуватись на роботу в геройське агентство, так зване робоче стажування, та працювати в ролі напарників.

Після церемонії всі класи розійшлись по своїм кабінетам. Айзава повідомив своєму класу що навчання буде продовжуватись за стандартною програмою. Далі було поставлене питання про робоче стажування, що згадувався на церемонії.

– Я хотів розповісти про це пізніше, але якщо ви всі зацікавлені. Робоче стажування це робота поза юрисдикцією UA. Можете вважати це черговим стажуванням, але відповідальність за себе нести будете ви самі.

Це спровокувало інше питання, вже про сенс проведення фестивалю та стажування що були після нього.

– Робоче стажування дозволить вам скористатись зв'язками які ви сформували після фестивалю та стажування. Без них вам було б набагато важче знайти агентство яке б хотіло вас взяти до себе. Також, тепер коли ви маєте тимчасову ліцензію, ви можете приймати участь в офіційних місіях. В минулих роках першокурсники рідко отримували ліцензії, але підхід змінився і причини вам добре відомі.

По поверненню до гуртожитку, в усіх боліла голова після уроку з Презент Майком, він гарний вчитель але голос взагалі не стримує, ще й забагато ентузіазму має. Для Ізуку день став ще трохи гіршим, адже це була його черга виносити сміття. Дорога до смітника була спокійна, принаймні поки він не помітив людське обличчя, що стирчало зі стіни та всміхалось на нього.

– Ти не образишся якщо я уявлю що я тебе не бачив? – спитав Ізуку.

– Не дуже. Сміття виносиш? – потім зі стіни ще вилізла рука та вказала напрямок. – Залишки їжі можеш покласти в окремий лоток.

– Та без питань.

Після цього обличчя та рука зникли, а питання лише зросли в кількості. Ізуку вирішив забути про це як про страшний сон, йому було не до цього.

Пройшла пара днів навчання. Під час класної години Айзава нарешті вирішив розповісти детальніше про робоче стажування. Він запросив до класу людей що мають в цьому особистий досвід. Зайшло троє старшокурсників, так звана "Велика Трійця", найсильніші студенти UA. Тогата Міріо це доволі високий м'язистий блондин, підозріло схожий на Всесильного, а разом з цим Ізуку впізнав його як обличчя яке він зустрів пару днів тому. Хадо Неджіре, висока дівчина з блакитним волоссям та доволі гарною фігурою. І останній з них Амаджікі Тамакі, також доволі високий хлопець з темним волоссям та загостреними вухами.

– Почнемо з представлення. Ти перший Амаджікі. – сказав Айзава.

Хлопець поглянув на клас з серйозним обличчям, наганяючи страх з дискомфортом на всіх, навіть на Ізуку, але Яоярозу була дивовижно спокійна. Але потім Амаджікі почав трохи тремтіти.

– Міріо. Це не працює. Я намагаюсь уявити їх як картоплини, але виходять люди з картоплею замість голови. – після ще кількох слів паніки він розвернувся до стіни. – Піду додому.

– Не звертайте уваги. Його звати Амаджікі Тамакі, а мене Хадо Неджіре. Нас запросили сюди щоб поговорити з вами та розповісти про дещо. – але вона так до справи й не дійшла.

Хадо відволіклася спочатку на Шоджі та спитала про його маску, він навіть відповісти не встиг, як вона вже перемкнула увагу на Тодорокі і почала питати особисті питання, в тому числі про шрам на обличчі. Далі вона спита в Ашідо про її ріжки. Але в кінці її око впало на Ізуку. Він сам не розумів як, але Хадо змушувала його почуватись дуже некомфортно.

– Ти мило виглядаєш! А твої вуха мають саме шерсть чи вони вкриті волоссям як і решта голови?

Клас на цьому завмер. Вони знали що називати Ізуку було рівносильним смертному вироку. Агресивне сіпання його лівого ока, а слідом навіть легкий та швидкий тупіт об підлогу слугували лише ще більшою демонстрацією того як він себе ледь стримує від вбивства.

– Знову ви за своє. – сказав Айзава, дивлячись на Міріо.

– Айзаво, не хвилюйтеся! Я все розповім.

Спочатку він хотів пожартувати, вийшло доволі невдало. Але потім він вирішив що найкращий спосіб щось пояснити це продемонструвати, тому весь клас мав битись проти нього одного.

Вже за лічені хвилини весь клас був в спортзалі "Гамма". Міріо робив розтяжку прямо перед ними, Ізуку робив те саме. Він відчував що з цим старшокласником було щось не так, але не знав що саме і це його напружувало лише більше.

Коли Міріо сказав що всі можуть нападати, Ізуку одразу ж вкрився біоелектрикою та ринув вперед. Лише для того щоб пролетіти крізь нього. Разом з цим весь одяг Міріо впав на землю, але він швидко вдягнув штани. Коли ж його спробували атакувати дистанційно та в спину, атаки так само пройшли наскрізь.

Після цього всі помітили як він зник. Наступний раз Міріо з'явився вискочивши з-під землі. Він швидко вивів з бою всіх хто міг атакувати з відстані, швидкими та сильними ударами в живіт, з розтягнутим криком слова "Сила!". Далі Міріо приступив до тих хто спеціалізувався в ближньому бою, дивним чином уникаючи лише Ізуку.

– Чому не атакуєш мене?

– Просто беріг на останок. Ти маєш здібність з двома аспектами так ще й пробудив її недавно, так? Що ж, я просто хотів дізнатись хто з нас сильніший.

Тіло Міріо почало злегка сяяти і по ньому забігали жовті блискавки. Ізуку миттєво посилив свою біоелектрику, він мав великі надії на цей двобій. Вони ринули на зустріч один одному. Удар вчергове пройшов крізь Міріо, але коли він сам спробував ударити то його атаку легко заблокували. Наступну хвилину вони відчайдушно намагались вдарити один одного без жодного успіху.

В якийсь момент Ізуку почав втрачати терпіння і застосував "Берсерка". Це дало йому можливість обігнати реакцію Міріо та нанести йому удар достатньо сильний щоб той влетів у стіну. "Наче від Всесильного прилетіло. Доведеться використати 25%", – подумав блондин і блискавки на ньому стали сильнішими.

Ізуку це бачив і йому це не подобалось, особливо коли Міріо вчергове занурився в землю. Йому вдалося в останню мить заблокувати удар та навіть нанести успішну контратаку, але його суперник вчергове зник під землею. Ізуку вдавалось блокувати більшість атак, що слідували після цього, але коли він їх пропускав то здавалось наче він знову був на фінальному екзамені проти Всесильного.

Потім почало відбуватись дещо трохи незвичне, хоча й загалом очікуване. Вигляд Ізуку став ще дикішим. Його нігті стали ще гострішими та більш схожими на кігті, по всьому тілу в різних місцях почала проявлятись чорна шерсть. Крім того ще більш його блискавок стали червоними. Разом з цим всім зросла й сила.

Однім ударом, що струсив всю будівлю, він знерухомив Міріо та притиснув до підлоги ногою. Все ще важко дихаючи, Ізуку почав повертатись до свого звичного вигляду.

– Щоб мене переміг третьокурсник? Ніколи! 

Після цього він засміявся. Ізуку насолоджувався перемогою, гарним спарингом та виглядом абсолютного жаху, що був на обличчях його однокласників, Хадо з Амаджікі та навіть Айзави.

Коли всі більш-менш вийшли зі стану шоку, а Міріо нарешті піднявся та вдягнувся. Ізуку поставив питання яке вже якийсь час крутилось в нього в голові.

– Що саме твоя здібність? Можеш проходити через об'єкти, вірогідно з допомогою цього "телепортуєшся", а потім ще й силовий аспект.

– Моя здібність називається "Проникнення"! Коли я її активую все проходить крізь мене, а моя "телепортація" працює так що коли я опиняюсь під землею і деактивую свою здібність, мене виштовхує з землі адже я маю власну масу!

– Але при цьому ти не бачиш і не чуєш. Лише відчуття гравітації.

– Так воно і є.

– А силовий аспект?

– Це найцікавіше! Він проявився в мене близько року тому. Моє тіло накопичує великі об'єми енергії після чого я можу використовувати її для посилення себе! Якщо бути бити з усієї сили то буду на рівні з Всесильним, але кістки вибухатимуть. Зараз я можу використовувати безпечно 25% сили!

Далі Міріо все ж повернувся до оригінальної теми всього цього. Він пояснив що підробіток гарантує отримання якісного досвіду. І саме досвід відділяє їх усіх від нього.

Ізуку все це слухав, але при цьому він намагався зрозуміти сенс почутого про здібність Міріо. З одного боку "Проникнення" не могло б проявити силовий аспект, але це можна пояснити дуже вдалою генетикою. Але те що цей "аспект" шкодить тілу вже не мало сенсу. Якщо тіло не було готове до нього, він не мав би проявлятись. Це не мало сенсу. Але потім з'явилась ідея, дуже бридка та моторошна, але ймовірна. Міріо міг мати другу здібність, яку він отримав від Всі за Одного.