Ізуку сидів в кімнаті для відпочинку. На дивані перед ним був Нічноокий та Міріо, а поруч на кріслі був Всесильний. Атмосфера була доволі напружена. Ізуку не сильно хотів бути з цими людьми в кімнаті, але він неабияк здивувався коли перед ним вибачились.

– Я ще раз вибачаюсь за свої дії, Мідорія. Я розумію яка чуттєва для тебе тема дітей. Я вчинив помилку в своїх рішеннях. – перепросив Нічноокий.

– Вибачення прийняті. Ви ще про щось хотіли поговорити чи я можу йти?

Ізуку хотів якнайшвидше вийти з кімнати та піти займатись уроками. Але потім він звернув увагу на Міріо який намагався знайти сміливість щось сказати.

– Я хотів поговорити про "Один за Всіх". – сказав він, зібравши себе до купи.

– Якщо з ним щось не так, не мої проблеми.

– Все так, просто "Один за Всіх" свідомий.

Ізуку неабияк здивувався від почутого, Нічноокий здивувався так само сильно. Всесильний же виглядав наче він щось усвідомив. Потім Міріо продовжив.

– Після рейду я опинився в ядрі "Один за Всіх" і зустрів попередніх носіїв. Вони не вважають мене гідним носієм.

– Що ти маєш на увазі? Чому? – спитав Нічноокий.

– Вони сказали що Мідорія краще підходить.

Від почутого Ізуку широко розкрив очі. Він намагався знайти якесь пояснення цьому, але ніщо не мало сенсу.

– Поясни.

– Вони згадували щось про твій характер зі світоглядом. Вони навіть хотіли лишитись в тобі, але ти надто сильно пручався і задля твоєї безпеки їм довелось відступити. Крім того твоє тіло зможе витримати "Один за Всіх", в той час як моє – ні.

Це лише додало питань.

– Що саме ти маєш на увазі? – спитав Всесильний.

– Якщо я буду довго тримати "Один за Всіх", моє тіло помре. Четвертий помер в такий самий спосіб.

Після цього всі очі впали на Ізуку. Він відмовлявся, казав щоб знайшли когось хто не має здібності й дати йому. Але контраргументом було те що невідомо скільки часу вони мали. Проте Ізуку це не переконувало. Єдине що схиляло його думку в бік згоди, це те що він хотів побачити як Міріо виправиться і стане кращою версією себе, що буде неможливим у випадку його смерті. На додачу була згадана тема Всі за Одного та Ліги Лиходіїв. Ізуку, з невеликим бажанням, все ж прийняв пропозицію.

Вони з Міріо обережно порізали свої пальці та торкнулись ранами. Ізуку одразу ж відчув як "Один за Всіх" почав розповсюджуватись по тілу.

– Тепер в мене є питання. Якщо "Один за Всіх" зберігає свідомості носіїв, чи не означає це, що він може зберігати і їхні здібності?

Дуже просте питання, яке мало сенс і було доволі очевидним. Але відповіді не було.

– Я про всякий випадок пошукаю інформацію про попередників. – повідомив Всесильний. – Але моя попередниця могла літати.

– Я навіть знати не хочу як я буду пояснювати раптову появу вміння літати.

Після цього Ізуку дізнався, що процес передачі займе декілька годин. Міріо ж після цього ще матиме "Рештки від Один за Всіх", які він буде берегти щоб в випадку чого відвести увагу від нового носія.

Повернувшись до класу, Ізуку потрапив у звичне та майже комфортне відчуття хаосу. Коли ж під час класної години Айзава повідомив що UA буде проводити шкільний фестиваль, хаосу стало ще більше. Він буде закритого типу і відвідати крім самих учнів UA та вчителів також зможуть лише окремо запрошені гості. Крім того фестиваль не буде сконцентрований на якомусь конкретному курсі.

Клас після цього почав перебирати ідеї для проведення заходу. Якісь були цікаві, якісь абсурдні, якісь надто нудні, а якісь дуже жорстокі. В кінці класної години Айзава дав класу час подумати до ранку, якщо ж адекватної ідеї не буде, він пригрозив провести публічну лекцію.

В гуртожитку клас продовжував обдумувати ідеї для заходу на фестивалі. З'явилась гарна ідея провести щось, що допомогло б студентам з інших курсів розслабитись. В якийсь момент Ашідо сказала, що було б непогано аби всі танцювали. Неочікувано для багатьох, Тодорокі підтримав це та навіть розвинув ідею. Він запропонував провести музичний концерт. В результаті всі очі впали на Джайро, адже для концерту та гарних танців необхідна музика, а вона в цьому спеціаліст. Вона погодилась допомогти в навчанні грі на інструментах іншим та взагалі на всю ідею концерту.

Коли Ізуку нарешті ліг спати, відпочити йому не сильно вдалося. Замість того щоб мирно спати та споглядати сни, він опинився в дивному місці, схожому на кам'яні руїни з 9 кам'яними кріслами на яких сиділи люди. 7 з них були повністю видимі та сформовані, але 2 були розмиті та більше нагадували згустки світла, хоча в них легко впізнавались образи Всесильного та Міріо.

– Я бачу ви вже облаштувались тут. Хотіли зі мною поговорити? – спитав Ізуку.

– Саме так. Мене звати Йоічі. Я був першим носієм. Певен в тебе багато питань. Ми готові на них відповісти.

Насправді в Ізуку на той момент не було так вже й багато питань. Його цікавило чому він може пережити та витримати "Один за Всіх", а також чому з усіх людей на Землі саме його вирішили вважати "гідним". На перше питання вирішив відповісти четвертий носій, Шіноморі Хікаге.

– Вірогідно ти маєш в своєму роді цілі покоління людей з сильними здібностями, що дало тобі надзвичайно міцне тіло та генетику. Також твоя здібність могла зіграти в цьому роль, але ми не можемо бути певні.

– Добре. Але ви не пояснили мою "гідність".

Вже на це питання вирішили відповісти Кудо та Брюс. Другий і третій носії відповідно.

– Дев'ятий був дитиною. Як герой він можливо й непоганий, але "Один за Всіх" це не іграшка для героїзму, а зброя проти Всі за Одного. – відповів Кудо. – Ми не були певні що він би зміг зробити те що мусить. В тобі ми більш впевнені, також ти дивишся на "Один за Всіх" як на те чим він є – зброю, а не спадок.

– Твоя воля також заслуговує уваги. – додав Брюс. – Не кожного дня можна було побачити щоб хтось так сильно опирався передачі "Один за Всіх". Опір був таким сильним, що якби ми не відступили це могло б нашкодити тобі та нам. 

– Це зіграє в бою проти мого брата. – пояснив Йоічі. – Об'єднавши твою та нашу колективну волю, ми зможемо опиратись його силі з більшою легкістю ніж до цього.

Коли ж постало питання про здібності, Ізуку був готовий повішатись. "Один за Всіх" не сильно вплине на його мутації, можливо загострить відчуття, але не більше. Проте він вже злився з біоелектрикою в одне ціле, змінивши колір на постійний червоний, на додачу процес розвитку трансформації буде прискорений. І наче цього було мало, Ізуку отримає ще 6 здібностей. І якщо "Fa Jin" з "Передбаченням небезпеки" ще якось можна було б пояснити та приховати, решта взагалі не мали сенсу. Ситуацію хоч якось полегшувало те, що попередники були готові допомогти порадою та тренуваннями коли здібності пробудяться.

Наступного дня Ізуку прибув до лікарні щоб відвідати Ері. Вона запам'ятала його з рейду, хоча й бачила лише пару секунд. Крім нього до неї також прийшов Міріо. Обох супроводжував Айзава. Ері сумувала та звинувачувала себе в тому що люди страждали через неї. Ізуку це взагалі не подобалось, а те що вона навіть всміхатись не вміла ситуацію кращою не робило. Тоді він згадав за фестиваль і спитав в Айзави чи можливо організувати так, щоб Ері змогла відвідати його. 

Пару днів потому клас повернувся до активного обговорення та підготовки до фестивалю. В них лишався лише місяць. Джайро сказала що найкращими інструментами будуть електронні, але через обмежений час вона не зовсім могла собі дозволити навчати багато людей та сама готуватись.

Кімінарі згадав, що Бакуго якось розповідав, що ходив до музичної школи. Після невеликої провокації з боку Серо, вибуховий блондин показав свою майстерність гри на барабанах. Слідом після цього почали виявлятися й решта талантів. Яоярозу наприклад буде грати на клавішних інструментах. Коли ж дійшла тема вокалу, волонтерів було багато, але мало хто мав талант чи голос до цього. Після невеликих переконань Джайро трохи заспівала, розкривши свій прекрасний та ніжний голос, для деяких навіть еротичний. Але чого ніхто не очікував, так це почути спів від Ізуку.

Однокласники не змогли описати його голос жодним словом окрім як "прекрасний". Багато хто поринув в дитячі спогади, коли їм матері співали колискові. Голос ніс дивовижне відчуття комфорту. Коли ж Ізуку завершив свій спів, він поглянув на однокласників, які дивились на нього наче він другу голову відростив.

– Що?

– Мідорія, ми просто не очікували що в тебе такий класний голос! – відповів Кірішіма.

– Саме так! Нагадало мені часи коли мені мама співала колискові. – підтримала Ашідо, а разом з нею і велика частина класу.

Ізуку від цього злегка всміхнувся.

– Моя сестра постійно просила мене співати їй колискові. Казала що мій голос кращий за мамин і тим паче краще за батьків. – потім його обличчя стало серйозним. – Отже. На інструментах я грати не вмію взагалі, тому пропоную наступне. Я буду в ролі основного співака, а Джайро на підтримці, або ж виступаю з нею як дуо. 

Ніхто не мав жодних претензій до цього. Сама ж Джайро все ж вирішила співати разом з ним як дуо. Після невеликої перевірки, виявилося що їхні голоси доволі гарно пасують один одному. Але потім Ашідо поставила неочікуване питання.

– Мідорі, а що з твоїми очима?

– А що з ними?

– До речі так. – підтримала Яоярозу. – Раніше вони в тебе були зелені, а тепер чорні.

Ізуку підозрював чому відбулися ці зміни. В нього злегка засіпалося око, але він швидко взяв себе в руки.

– Може якийсь побічний ефект після пробудження при рейді на Ши Хасайкай. – відповів Ізуку, знизавши плечима.

– Ти що клятий покемон так еволюціонувати!? – закричав Бакуго через всю кімнату.

– Я думав єдиний покемон в класі це Кімінарі!

Довгий місяць підготовки пройшов дивовижно швидко. В день фестивалю, Ізуку покинув територію UA, щоб швидко докупити необхідні речі для їхньої команди по спецефектам. Вийшовши з магазину, з усім купленим в рюкзаку, він вже збирався повертатись до школи, але випадково наткнувся на двох людей. Високого чоловіка в пальто, капелюсі та медичній масці з окулярами. Та низьку молоду жінку в схожому вбранні, за виключенням маски.

– Ти майже зіпсував чудовий післясмак Golden Tips Imperial.

Потім чоловік продовжив свою дорогу разом з жінкою, але вони зупинились коли почули відповідь Ізуку.

– Це гарний чай. Моя подруга його особливо полюбляє. 

– Твоя подруга має гарний смак.

– З цим важко посперечатись. Як і з фактом того, що ваш голос дуже знайомий. Шляхетний Злодію.

Швидше ніж пара людей встигла зреагувати, Ізуку вже вирубив чоловіка та схопив жінку за комір.

– Скажи мені, що ви планували? Або я ламатиму йому кістки.

– Ми хотіли проникнути до UA і на цьому все!

– Через вас фестиваль би закрили, а отже дехто був би сильно засмучений. Тому нажаль ви йдете під арешт.

Після цього Ізуку перекинув Шляхетного Злодія через плече, вкрився своїми оновленими червоними блискавками та швидко ринув до UA. На воротах він віддав їх вчителям та швидко пояснив всю ситуацію, після чого повернувся до свого класу і саме вчасно.

Коли концерт розпочався всі присутні були шоковані. Вчителі чи студенти, не мало значення, ніхто не очікував, що Ізуку, відомий своїм запальним характером, матиме настільки гарний співучий голос. Магії до моменту додавала й команда спецефектів, з їхнім світловим шоу. Ізуку мав чудовий огляд на весь натовп, тому він побачив те як Ері, сидяча на плечі Міріо, щиро та широко всміхнулась. Концерт точно був того вартий.

Пройшло декілька днів з дня шкільного фестивалю і листопад підходив до кінця. Ері переїхала до UA, в гуртожиток викладачів, на постійну основу. Оскільки її батько був мертвий, матір покинула її, дідусь лежить у комі, а її здібність неконтрольована, це був єдиний вихід.

Одного вечора клас 1-А спокійно відпочивав у себе в гуртожитку на першому поверсі та спілкувався між собою. Спокій був не довгим, до них прибула команда Дикі-Дикі Кішечки в своїй цивільній формі. Клас радо з ними спілкувався, але Ізуку був на диво тихий. Потім він підійшов до Регдол та схилив голову.

– Прошу вибачення.

– Мідорія, за що ти вибачаєшся?

– Якби в таборі я був швидшим, вас би не викрали і ви б не втратили здібність. – відповів Ізуку, починаючи повільно вклонятись, чого він не робив вже дуже довгі роки.

– Мідорія, не треба. Ти не винний у цьому. Як я зрозуміла, вони напали на мене раніше за решту, тому не винувать себе. Крім того я все ще допомагаю своїй команді, але через екран комп'ютера!

Ізуку вирівнявся та всміхнувся. Йому було приємно що на нього не тримали зла. Потім його увагу на себе взяв Кота, з яким він почав спілкуватись, аж поки Мандалей не вказала на кросівки свого племінника.

– Він сам їх вибирав. Сказав що хоче саме зелені.

Кота намагався заперечувати, але безуспішно.

– Ну тепер ми стали трохи схожі. Але я думаю тобі червоні ліпше пасуватимуть. – прокоментував Ізуку, гладячи Коту по голові. – Особисто я їх ношу на свята чи важливі для мене події.

– Любиш це колір?

– Сестра любила.

Причиною візиту з боку Кішечок було те що вони хотіли повідомити про повернення до роботи. Люди підтримували їх після того що сталося влітку та неабияк очікують їхнього повернення. Завдяки цьому їхня команда не сильно впала в геройському рейтингу.

Декілька днів потому відбувалось оголошення цих самих рейтингів за другу половину року. А саме відбувалась презентація топ 10 героїв країни. Хтось в цій десятці опустився нижче після подій в Каміно та інциденту з Ши Хасайкай, хтось злетів до гори, але також з'явилось й нове обличчя.

Рюкію, десяте місце, не вважає, що заслуговує свою позицію. Вона відчуває, що під час виконання службових обов’язків могла б врятувати значно більше життів. Йорой Муша, дев'яте місце, стверджує, що його місія не змінилася. Чистильник, восьме місце, може сказати лише "washa". Камуі Вудс, сьоме місце, заявив, що він наполегливо працюватиме щоб тим хто вище за нього не було соромно. Краст, шосте місце нарікає, що пропустив інцидент з Каміно. Інтерв'юер виявляє, що Еджшот, п'яте місце, має рейтинг схвалення що рівний третьому місцю серед найкращих героїв. Сам герой стверджує, що він працює не задля цифр, а хоче допомогти в новій ері миру. Мірко зробила гучну заяву, по суті залякуючи всіх лиходіїв собою та Раіджеком, що вселило неабиякий дискомфорт у деяких героїв. Два героя-кролика зі схожими характерами, ще й працюють разом, це рецепт для проблем. Третє місце займав Бест Джинс, але він був відсутній.

Наступним був Яструб, друге місце. Справжній вундеркінд серед героїв, який розпочав кар'єру в 18 років й одразу опинився майже на вершині рейтингу. Взявши до рук мікрофон він стверджував, що рейтинг схвалення є найважливішим показником. Він каже іншим героям перестати поводитись такими спокійними та розбитими під час переломного моменту в суспільстві героїв і почати говорити як справжні герої. Після цього він передав мікрофон в руки Ендевора. Новий герой №1 Японії залишав всіх із простим повідомленням: "Просто спостерігайте за мною".

Кількома годинами пізніше, клас 1-А знаходився в себе у гуртожитку, всі вони уважно спостерігали за новинами. По телевізору, в прямому ефірі показували те як Ендевор боровся проти нового, значно сильнішого, виду Ному. Місцеві герої не могли йому сильно допомогти. Та навіть Яструб, який був поруч, теж не міг, адже йому доводилось відволікатись на порятунок людей від найнижчих блідих Ному.

В момент коли Ендевор впав на землю, з серйозною раною на обличчі, світ наче завмер. Тодорокі було найважче серед всіх. Його відносини з батьком не найкращі, але останнім часом вони почали йти на покращення. Він не був готовий щоб в нього це забрали. Айзава зайшов до будівлі, щоб впевнитись, що з Тодорокі все гаразд.

По телевізору тим часом показували як Ендевор встав і продовжив бій. Яструб пожертвував частиною свого пір'я з крил, щоб допомогти йому в бою проти Ному, але від цього було небагато користі. Ендевору вдалося захопити Ному та піднятися високо в небо. Йому вдалося знищити істоту, не лишивши й сліду з допомогою свого прийому "PLUS ULTRA Prominence Burn", значно посилену версію його звичного "Prominence Burn", який сильно виснажує його вкінці.

Приземлившись на землю, Ендевор спромігся стати на ноги та підняти вгору праву руку. Віддаючи своєрідну честь Всесильному, відтворюючи його символічну позицію перемоги, лише віддзеркалену. А разом з цим знаменуючи початок нової епохи.

Далі прибув Яструб та допоміг Ендевору як слід стати на ноги. Герой №1 як раз зробив запит на швидку допомогу, коли на місце прибув Дабі. Його швидко впізнали як члена Ліги Лиходіїв. Він оточив героїв стіною синього полум'я, але при спробі атакувати послаблених героїв його вдарила Мірко.

– Я вб'ю її якщо вона помре! – закричав на весь гуртожиток Ізуку, який побачив все це по телевізору.

Дабі трохи розчарувався, що йому не вдалося вбити героїв. Він зв'язався з кимось по рації, після чого з його роту почав з'являтись чорний слиз. Перед зникненням він прокричав лиш одну фразу.

– Дивись не здохни, Тодорокі Енджі!