Отсюда на расстрел
Никита Лисичкин
Отсюда на расстрел - Этапы, поезда. Вчера я догорел - Фуражка и звезда. Дороги столбовые: Канава и земля. Тела совсем немые И будто там друзья. Отсюда на расстрел домой Везёт меня последний эшелон. Он мне почти уже родной, Хоть едет пусть и под уклон. Весь путь вперёд покрыт травой И задний пусть трясет вагон. Как было прежде - так и быть. Отсюда виден дом: Баланда и ботва Знать буду решетом - Свинец и бечева. Дороги как родные: Канавы и земля. Тела совсем немые И будто там семья. Отсюда на расстрел домой Везёт меня последний эшелон. Он мне почти уже родной, Хоть едет пусть и под уклон. Весь путь вперёд покрыт травой И задний пусть трясет вагон. Как было прежде - так и быть.
2023-02-19 23:12:31
1
0
Інші вірші поета
Одинокий волк Хокку: 95 Эпитафия к картине "Vиктория" Хаос Неделимый
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5000
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3930