Мій простір
Валерія Долінос
Зрештою усі ми залежні Від власного темного простору Власне як бути відвертою Простору хочеться повного Хочеться повного Медом налитого З травами Перемішую Та у мішку із крикливого лементу Тільки вузького залишили Добре візьму собі того Що ширшенький Того що горем обтяжений Я замочу його Добренько вичищу І пофарбую уявою Сонцем наллю Причеплю пелюстки Медом наллю І наливкою Ну і нехай що не буде куди Взяти багатства і придане Добре мені у вузенькому просторі Чистому Незрадливому Там заховатися можна гарному й некрасивому Можна лахміття накласти туди Геть вас ніхто не насварить Можна покласти при вході гілки раптом багаття розпалим Можна тягати туди що де є Все що лежить під ногами Простір вузенький та він все жує Все проковтне й переварить
2019-08-23 19:48:45
2
0
Інші вірші поета
Не треба Мама Печаль Порода
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2453
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2201