Мій простір
Валерія Долінос
Зрештою усі ми залежні Від власного темного простору Власне як бути відвертою Простору хочеться повного Хочеться повного Медом налитого З травами Перемішую Та у мішку із крикливого лементу Тільки вузького залишили Добре візьму собі того Що ширшенький Того що горем обтяжений Я замочу його Добренько вичищу І пофарбую уявою Сонцем наллю Причеплю пелюстки Медом наллю І наливкою Ну і нехай що не буде куди Взяти багатства і придане Добре мені у вузенькому просторі Чистому Незрадливому Там заховатися можна гарному й некрасивому Можна лахміття накласти туди Геть вас ніхто не насварить Можна покласти при вході гілки раптом багаття розпалим Можна тягати туди що де є Все що лежить під ногами Простір вузенький та він все жує Все проковтне й переварить
2019-08-23 19:48:45
2
0
Інші вірші поета
Світ диких (Присвячується) Змінилась Мої вірші
Інші поети
Anntuanetta
@Anntuanetta
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1558
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1969