На могилі
Валерія Долінос
Не пий горілку в рідних на могилах, Не оскверняй духовну глибину. Молитися почав? То ж станьже на коліна. І загляни в могильну пустоту. Не пий води, най в роті пересохне, Най ти відчуєш весь могутній біль, Полий землі і най вона намокне, Не будь скупим, як полотняна біла міль. Не пий, не їж, не говори без толку, Твої близькІ мовчать і ти замовкни.
2018-04-13 17:36:09
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Валерія Долінос
, дякую)
Відповісти
2018-04-13 18:27:00
Подобається
Інші вірші поета
Просто жила Емоції Сесія Паралельні
Інші поети
Maks Skalozub
@Max_Skalozub
Anee Limbu
@anee44444444
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2097
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1995