На могилі
Валерія Долінос
Не пий горілку в рідних на могилах, Не оскверняй духовну глибину. Молитися почав? То ж станьже на коліна. І загляни в могильну пустоту. Не пий води, най в роті пересохне, Най ти відчуєш весь могутній біль, Полий землі і най вона намокне, Не будь скупим, як полотняна біла міль. Не пий, не їж, не говори без толку, Твої близькІ мовчать і ти замовкни.
2018-04-13 17:36:09
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Валерія Долінос
, дякую)
Відповісти
2018-04-13 18:27:00
Подобається
Інші вірші поета
Час Край Твоя казка Будь як...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9085
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13180