Троє задумливих дідів
біля оселі крадіїв
у сутінках стояли.
Навколи них сніжинки обурено злітали
через розваги-шурпанини,
які грайливі заметілі із вітром влаштували.
Крізь густий зимовий присмерк
з вікна світло пробивалось.
У приманливому сяйві
присутність свята відчувалась.
Діди побачили крізь скло
(яке їх дуже здивувало),
як серед світлої оселі
сумна Ялиночка стояла.
Сліпуче штучне різнобарвье
огортало її віти.
А навколо деревця,
веселились людські діти.
Спантеличені діди дивилися
і дивувались
незбагненному безумству,
яке в тій хаті відбувалось.
Під миготливі спалахи
вогників яскравих,
через гомін радісний
людей красиво вбраних,
крізь сміх,
утішливі пісні і жарти, що лунали
ніхто не чув,
як стогони Ялинки затихали.
На думку трьох смурних дідів,
що за вікном стояли:
дивацьке свято
для малечі дорослі влаштували.
Бо танцювати і співати
біля ялинки, що вмирає,
не весела, а сумна,
погана і жорстка забава.
Та ще більше здивувались три брати-чарівники,
коли діти невгамовні
вигАдники-жартівники
почали в долоньки плескати щосили -
Дідуся Мороза
завітати в гості голосно просили.
Ще ніколи не бувало,
щоб Сніговія-Зимника,
лютого Морозника
в оселю зазивали.
От діди-дослідники
і вирішили взнати,
навіщо люди кличуть
Мороза в свою хату...
Враз
між заметілями бешкетливий нелад стих.
Біля ніг Посвистача Вітерець слухняно ліг.
Сумирно, в полурусі,
завмер в повітрі пухкий сніг... ,
коли суворий Зимник
переступив
уперше
через людський поріг.
13.02.24
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку