Вступ
Знайомство. Посвистач
Знайомство. Зимник
Знайомство. Карачун
Перерваний відпочинок
Непрохані гості
Краєм ока, мимохідь.
Сумна забава
Справжній Дід Мороз
Онуччин подарунок
Знайомство. Карачун

Без упину,

без спочину

Сонце колом рік кружляло.

Світло радо дарувало.

Тепла свого не шкодувало.


У роботі і турботі,

як час тече не помічало...


Втрачало сили восени.


З настанням сніжної Зими

все менше Сонечко гуляло.

Вечорами все раніше

за обрій промінці ховало.

Бо втомилося. 

Хотіло довше відпочити.

Не мало змоги Сонечко

усіх теплом зігріти.


Тільки

пізнім ранком

в небі промінці засяють,

днем коротким промайнуть

і у темряві згасають... 


Пітьма 

тихо колискову 

Сонечку співала.

Безкінечним спокоєм 

м'яко огортала.

Під той спів 

у межічасі 

Сонце засинало

і під завісою омани 

про світанки лазурові 

Сонце забувало. 


Найтемніша нічна туга 

на землю лягає... 

От тоді

дід Карачун виходить із Наві,

щоб від химерних пут пітьми

Сонечко звільнити,

щоб його снагу змарнілу

вогнем засвітити,

щоб з безсилим Сонечком

міццю поділитися.

Щоб змогло яскраве Сонце

знову народитися.


Так із року в рік

старий Сонечко рятує.


Але й могутній Карачун

підтримки потребує.

І зустрічаються брати

лише раз у році.

Споконвічний той порядок

не змінився й досі.


Посвистач вітри 

до часу

у рукав ховає.

Зимник 

чорним оксамитом

небо укриває.

І в беззірковій глибині

й на білосніжності земній

Посвистач і Зимник

шляхи охороняють

і на найстаршого з братів

зосереджено чекають.


У холодній темній тиші

ніщо не ворухнеться.

Тільки, раптом,

Сіроманець

бентегою озветься.

І усі вовки довкола

йому підспівають.

Про появу господаря

дружньо сповіщають.


Чаклуна Карачуна

вітають шанобливо.


На той гомін Карачун

нахмуриться гнівливо.

З попід кудлатих брів

блиснуть

сліпі бездонній очі

і замовкнуть водночас

люті зграї вовчі.


Підніме посох Карачун

над головою сивою

і зІжметься лиха Пітьма 

грУдкою тремтливою.


Студену ніч 

розріже 

магічний спалах-жар

і блискотливим сяйвом 

розтане 

поміж хмар.


Розіб'є Карачун

чорну оману чар.


Ширятимуть навколо

ватагами примар

клоччя Пітьми серед ночІ...

Їх Посвистач вітрами

знесе світ-за-очі. 


Зимник 

з неба оксамит

прибере неспішно.

І до пробудженого Сонечка 

посміхнеться втішно.


Ранкові ніжні промінці 

між хмарками гуляють.


А брати-чарівники

тихо розмовляють...


16.01.24

© Ірина Велика,
книга «Три діди».
Перерваний відпочинок
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ірина Велика
Знайомство. Карачун
@Тигриця ) Саме так. Якщо втомлюєшся, то треба поспати) Головне, щоб хтось вчасно розбудив😉 Дякую за відгук🌹
Відповісти
2024-01-17 18:35:43
1
Генрі крадієць сенсу
Знайомство. Карачун
Шикарна поезія. Метафори, епітети... в аудіозвучці більше насолоджуєшся в цілому витвіром. Але... це дійсно якісна, чудова, чарівницька поезія ♡°• дякую, як не дивно - зігріло °•
Відповісти
2024-01-18 07:24:44
1
Ірина Велика
Знайомство. Карачун
https://youtu.be/L4jnDWFHZOQ?si=HC6jTdX40nDJU0g0
Відповісти
2024-01-19 11:53:40
Подобається