Зимова Квіточка
Знаєш(?),
квіти є, трояндами звуться.
Примхливими і ніжними
на позІр здаються.
Бувають і ніжні...
Та я квітку знала,
яка цікаву історію мені розказала.
На кущі трояндовім,
у затишку, між листя,
ціле літо красувались запашним намистом
неймовірні пишні квіти,
садиби прикраса.
Холоднішало.
Й садок жив в осіннім часі.
Квіти пелюстки скидали,
листячко злітало.
Кущі й дерева засинали
і Зиму чекали.
Та, не знаючи про зміни
(що бува нерідко),
на трояндовім кущі прокинулась Квітка...
Навкруги з цікавістю вона озиралась
І садок, туманом вкритий,
Квітка роздивлялась.
Сонце з нею,
крізь хмаринки,
промінцями гралось.
І згадавши тепле літо, Квітці посміхалось.
Сумна Осінь
посилала Квіточці вітання.
Віддаляла,
як могла,
хвилинку розставання.
В співі ж Пташки,
що сиділа поруч на лозині,
Квіточка почула вперше
про сувору Зиму.
Вона слухала про Зиму,
що жалю не знає:
як морозом у жорстких обіймах тримає,
як розгульними вітрами хмари наганяє,
як глибокими снігами землю укриває.
І, діждавшись свого часу,
Зима завітала.
На прозорих крилах з снігу
землю облітала.
У садку,
що у сні застиг,
вона зупинилась....
І, невірячи очам,
на Квіточку дивилась.
Та ж в присутності Зими тихо замерзала...
І на білий сніг
червона
пелюсточка впала.
Зима
дмухнула
обережно
на ніжну рослинку
й біля Квітки закружляли...
...сонинки-сніжинки...
Милувалась Зима сплячою рослинкою.
Пелюсточки вкрила
тонкою крижинкою.
Вітрам слухняним наказала
співати колискову.
Загорнула Квітку в ковдру
снігову
шовкову.
Як минув зимовий час,
і Весна настала,
Крижаної Квіточки на кущі не стало.
І ще довго у садку рослини позирали
на кущ,
з якого Квіточку
Зима
собі зірвала.
29.01.23
2023-02-21 09:43:48
3
0