Kutyám emlékére...
Victoria Shepherd
Itt voltál amikor senki más, itt voltál egy hosszú nap után is, hogy örömet szerezz nekem. Itt voltál a legsötétebb napokon is, amikor elpityeredtem, Te az ölembe kúsztál, és ott nyaltál ahol csak tudtál. A kis szőrös tested melegséget vitt a lelkembe. 𝑯𝒐𝒍 𝒗𝒂𝒈𝒚 𝒎𝒐𝒔𝒕? Hol vagy amikor szükségem van rád? Annyival jobb neked onnan, fentről alakítani a dolgokat? Hát tudd meg nekem nagyon rossz így egyedül. Bárcsak itt lennél még egy kicsit. 4 𝘩ó𝘯𝘢𝘱 𝘮ú𝘭𝘷𝘢; Úgy érzem ismerem ezt a kis kajagépet. Ugyan azt csinálja, mint Te. Talán lejöttél volna hozzám? Visszatértél hozzám? Akárhogyis, jó, hogy itt vagy. Hiányoztál, nagyon!
2020-06-14 06:45:09
4
0
Інші вірші поета
α, β, ω Képeslap New York-i Csillagok Kavalkád
Інші поети
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3214
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12001