Мамо
Мамо, мила ти ненько. Чом сумуєш ти зовсім раненько. Чом же очі твої невеселі, А в душі журавлі заспівали. Ти ж рідненька моя, Зовсім схудла. І на скронях твоїх сивина. Зовсім рано ти старшою стала, Непомітно вже й згинув той час, Коли, влітку, мене зустрічала На доріжці, що в'ється рікою. Коли сонце на захід сідало І мене зустрічало воно. Мамо, чом же квіти Які дарувала, Вже зав'янули в тебе в душі. Не дозволю я гаснути їм, Не дозволю втрачати красу. Ще ж напевно далеко-далеко До останнього подиху зим.
2018-08-26 18:39:03
3
0
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2518
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4917