Мамо
            
            Мамо, мила ти ненько. 
Чом сумуєш ти зовсім раненько. Чом же очі твої невеселі, 
А в душі журавлі заспівали.
 Ти ж рідненька моя, 
Зовсім схудла.
 І на скронях твоїх сивина. 
Зовсім рано ти старшою стала, Непомітно вже й згинув той час, Коли, влітку, мене зустрічала 
На доріжці, що в'ється рікою. 
Коли сонце на захід сідало
 І мене зустрічало воно. 
Мамо, чом же квіти 
Які дарувала,
 Вже зав'янули в тебе в душі. 
Не дозволю я гаснути їм, 
Не дозволю втрачати красу. 
Ще ж напевно далеко-далеко 
До останнього подиху зим.
            2018-08-26 18:39:03
            
            
                                                    3
                
                
                
        0