Життя
Вікторія Вакар
Життя прожити - не поле перейти З нас кожен знає вислів. Життя - неначе буйний сад, Який у квітні розквітає. Завжди не тільки золоте, А ще й і срібло має. Життя - стежинка в небуття, Яка протягує в життя Ту руку, що дає надію. Садочок з чогось вироста То так росте й життя у тобі. Життя розквітло в безлічі доріг, Але невпинно й непомітно тоне В чомусь важкому, вічному, живому. У терені тих мрій, Що впасти не дають. Життя - відкрита книжка не тільки радісна, А й інколи сумна. З нас кожен в силі вибрать. Життя - як світлий сад та вічна книга, Життя - важке провалля і темрява нічна....?!
2018-08-26 18:19:54
2
0
Інші вірші поета
Друг, товариш Любов така Усі ми люди Літо
Інші поети
Jason Fairhurst Wall
@forever_is_always_now
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10146
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4703