Життя
Життя прожити - не поле перейти З нас кожен знає вислів. Життя - неначе буйний сад, Який у квітні розквітає. Завжди не тільки золоте, А ще й і срібло має. Життя - стежинка в небуття, Яка протягує в життя Ту руку, що дає надію. Садочок з чогось вироста То так росте й життя у тобі. Життя розквітло в безлічі доріг, Але невпинно й непомітно тоне В чомусь важкому, вічному, живому. У терені тих мрій, Що впасти не дають. Життя - відкрита книжка не тільки радісна, А й інколи сумна. З нас кожен в силі вибрать. Життя - як світлий сад та вічна книга, Життя - важке провалля і темрява нічна....?!
2018-08-26 18:19:54
2
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4099
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2926