Зазвичай все не так, як ти собі нафантазувала. А інколи ти геть не так розумієш, те що бачиш.

Адам забрав мене з вокзалу, посадив у своє авто, закрив пледом, як замерзлу дитину. До дому ми їхали мовчки, говорити мені не хотілося. Єдине що я зараз відчувала — смертельну втому, мені хотілося спати. Адам — прекрасний як ніколи, теж мовчав, уважно дивився на дорогу. Одягнутий був не по погоді, в чорні джинси, і легкий светер. Це останнє, що я памятаю, а далі провалилася в сон.

***

Мені снилося село, стара яблуня і дідо. Він дивився на мене мудрим, але суворим поглядом, аж поки я не прокинулася. Спочатку навіть не зрозуміла, де це я. З одягу лише спідня білизна. Оглянувши кімнату, біля вікна побачила свою дорожню сумку, порившись знайшла светр і джинси, які так і не змогла застібнути, тому просто прикрила светром. Лише спускаючись по сходах я допетрала де знаходжуся. Спогади навалилися, що аж дихати стало важко, а в додачу ще й осудливий погляд діда, він явно був мною незадоволений.

З кухні доносилися приглушені голоси, а ще аромат кави та сніданку.

Я хотіла постукати, але мене почало нудити, і я безцеремонно зайшла, щоб налити води. В кухні сидів Адам, а навпроти нього та сама молода пані.

— Привіт, ти виспалася?

Я налила собі води, ніяково кивнула, намагаючись ні на кого не дивитися. В голові роїлися думки, але сформувати жодну з них я не могла. Вода нудоти не вгамувала, тому я побігла в пошуках вбиральні. не дивлячись на те, що в Адамовому будинку я не вперше, окрім кухні і дивана у вітальні я більше нічого не знала.

— Де вбиральня, крикнула я з коридору, так і не знайшовши її сама. На допомогу вибігла дівчина, мило посміхаючись та провівши мене.

Врешті позиви відступили, дівчина принесла раніше недопиту склянку води, і пігулку.

— Випий елевіт, не нудитиме! В самої донька маленька, тому, ще памятаю, як це! Я ковтнула рожевеньку пігулки, вмилася, скрутила розтріпане волосся в пучок, під пильним поглядом дівчини. В її очах чи міміці не було нічого окрім любові. А мене це дратувало до бісиків. Я мовчки пройшла біля неї, прямуючи прямо в кухню.

З гуркотом відкрила двері,

— Якщо ти закінчив цей цирк, можна я піду!

— Цирк влаштувала ти, а тепер сядь, і давай поговоримо.

— А нам є про що?

— О-о-о, ще як є… А враховуючи лист в якому ти ставиш мене до відома, про те що я стану батьком дитини, яку ти хотіла відняти в мене, тут маю злитися і кричати я.

Я геть заплутавшись німо сіла за стіл. Якщо я тут, то іншого виходу немає, як поговорити.

— Я думала, що все вже написала в листі, але якщо тобі так кортить поговорити, давай говорити!

— Почнемо з того, куди це ти зібралася, з дитиною під серцем? На що ти збиралася жити?

— Це геть не твій клопіт, я мала заощадження, а потім знайшла б роботу.

— Ще як мій клопіт, враховуючи, що я батько, а Еля стане тіткою.

— Яка Еля, яка тітка, ти що з самого ранку напився? І я не потребую твого батьківського, як ти сказав клопоту, сама…

І тут до мене почало поступово доходити, як я люто схибила. Спиною я відчула, як зайшла сестра Адама, і почала плакати. Спочатку я спробувала заспокоїтися, потім сховала обличчя в долоні, а коли зрозуміла, що в мене починається істерика, хотіла втекти, але зіштовхнулася з Еллою, яка добродушно, але міцно обійняла мене. Вона гладила моє волосся і колихала, як малу дитину примовляючи втішаючі слова, аж поки я не заспокоїлася.

Витерши сльози, я сіла дивлячись в теплі Адамові очі, в яких читалася турбота, але він так і не обійняв мене. Мабуть, сердиться подумала я.

— Вибач! Він встав, відсунув стільчик впритул, сів поруч і обійняв мене. В середині потепліло.

— На тебе я не серджуся, лише на твою упередженість, та бажання тікати в будь-якій незрозумілій ситуації. А тепер познайомся моя молодша сестра Елла, яка приїхала разом зі мною з Лондона, щоб допомогти мені з бізнесом та дечим, в чому потреби більше не має.

— Ти про що?

Він став переді мною на одне коліно,

— Я звісно хотів романтичну пропозицію, але ти сама винна...Ти найкраща, найщиріша і в тебе найбільше серце з усіх кого я знаю. Ти врятувала мене від алкоголю, від себе, від втрати компанії. А ще ти смачно готуєш і носиш мою дитину, тому я прошу, щоб ти стала моєю дружиною.

Пробач, що все сталося так, і що змусив тебе хвилюватися і страждати. Але я в цьому винний лише частково.

Добре, що я сиділа, бо від шоку точно гепнулася б. Елла, що стояла поруч, стисла моє плече, і прошипіла на вухо, погоджуйся, бо без тебе він знову почне квасити. І дякую, що була нашим ангелом, поки мене не було поруч.

— Так, звісно так. А потім все повторилося, я спочатку плакала, а потім блювала, але я була щасливою.

***

Як виявилося Адам вчасно припинив пити, і взявся за справи, бо інакше конкуренти віджали б компанію, через юристів і діри в законі.

А Еля виявилася найкращою людиною у світі, доброю та щирою. Вона справді вчасно приїхала, бо сама б з весіллям не впоралася.

Наступного дня після всього цього, знову подзвонила Галя, як виявилося, вона хвилювалася за мене, і це було приємно. Ми довго спілкувалися, я розповіла, що сталося, і запросила подругу на власне весілля. А ще попросила стати хресною для дитини.

Ми домовилися зустрітися в місті, але через лютий токсикоз я відправила адресу смс, і запросила подругу в гості.

Чи не вперше в житті я була безумовно щаслива, мала все, і навіть більше. Я навіть боялася цього щастя, але переконувала себе, що заслуговую на все, що отримала.

  Вітаю дорогий читачу в моїй книзі "Дозволю собі кохати знову", щиро сподіваюся, що ця легка, емоційна та захоплива історія припаде тобі до серця та пронизає душу! Я буду рада якщо ти розділиш свої враження зі мною. Мене надихають ваші коментарі та сердечка! А щоб не загубити мене серед тисячі інших авторів, обов'язково підпишись!