Час проходив, а між нами нічого не змінювалося. Та Адам все ще добре ставився до мене, але інколи мені хотілося чогось більшого — змін у наших стосунках. Ми продовжували спілкувалися, але зараз переважно по роботі, ніколи більше не переходячи на особисте, при цьому все ще добре ладнаючи. Після тієї ночі я ніколи не бачила Адама напідпитку, але і в гості чоловік більше не приходив. Може просто взяв себе в руки, а може щось в ньому змінилося. З того часу він щоранку приходив на роботу, більше не дозволяв собі порушувати дрескод — виключно діловий костюм. На роботі намагався бути уважним та ввічливим до усіх — колеги та підлеглі стали його поважати. З часом припинилися й дурні балачки про його розпусний норов, і тепер напроти він став досить бажаним чоловіком для жіночої частини колективу. Я ж після багатьох роздумів та кількох безсонних ночей, вирішила, що таки була б не проти сходити з ним бодай на одне справжнє побачення. Часто пригадувала нашу останню розмову в моїй квартирі тієї ночі, і вирішила для себе, що принаймні хочу дати собі можливість вивчити його краще. Бо як виявилося я, таки нічого не знаю про цього Адама.

Робочий графік теж поступово нормувався, даючи більше вільного часу, і, загалом, як кажуть — життя увійшло у свою колію. За вікном лютувала середина зими, цього року вона була особливо сніжною та морозною. Часто через погодні умови місто, особливо зранку, паралізувало і на роботу було дістатися вкрай важко.

Сьогодні якраз був один з таких днів, адже снігопад не припинявся ще з вчорашнього обіду. Насипало майже до колін, а комунальні служби просто не встигали впоратися з такою кількістю снігу. Вирішила зателефонувати Адаму і попередити, що скоріше за все добряче спізнюся, на що він відповів, що якраз збирався повідомити, що має намір дати всім вихідний через погодні умови, і щоб я сиділа вдома, і обов'язково добре відпочила В голосі його почулася загадковість, але я не дуже зосереджувалася на цьому, бо подумки вже сиділа біля екрана комп'ютера з теплим глінтвейном та переглядала улюблений серіал.

За якийсь час мене з коловороту цікавого сюжету “Щоденників” вирвав нав'язливий звук дверного дзвінка.

Кого принесли чорти, подумалося коли без охоти я розгорталася з обіймів теплого пледа, та кладучи серіал на павзу.

У дверях стояв з посмішкою на обличчі та пляшкою вина Адам.

— Сюрприз! Що не чекала? А я в гості! Вирішив, що в таку погоду слід сидіти вдома, а самому було не дуже круто.

Я була здивована його побачити в таку погоду, але рада. Мовчки впустила до квартири.

— Уявляєш всю дорогу пішки пробирався крізь цю жахливу погоду.

У природи нема поганої погоди, хотілося пожартувати, але глянувши на закутаного, замерзлого та засипаного снігом Адама вмить передумала. Допомогла роздягтися, та побігла класти чайник, щоб відігріти чоловіка чаєм.

— Для чого ти прийшов в таку погоду, запитала я коли, він сидів за столом з чашкою гарячого малинового напою, — не те щоб я не рада, просто ти ж застудишся ймовірніше після такої прогулянки.

— Мені так захотілося — сказав він з нотками веселощів у голосі. Очі світилися щастям, а щоки розчервонілися від морозу і від гарячого чаю.

— Чай це звісно добре, і він в тебе справді смачний. Це якийсь авторський рецепт?

— Ні, бабусин…

— Та я приніс з собою пляшку вина, і буду радий відкрити її, якщо ти складеш мені компанію. Ну і якщо звісно, лід всередині пляшки вже відтанув.

Я з подивом глянула на нього, але вже серйозно додала,

— То ти ж не п'єш! Принаймні такі чутки ходять офісом.

— Еее ні, ти плутаєш, я більше не заливаю своє горе... Не навиваюсь як свиня. Прийняв і живу з минулим... Але випити, ще й у компанії приємної дівчини мені й самі чорти не заборонять.

В голосі добре чулися сумні нотки, але я знала з власного досвіду, що минуле завжди залишає на серці шрами, що інколи болять.

З підвіконня, куди поклала раніше, дістала пляшку, вийняла штопор і вручила Адаму. Він швидко та без зусиль впорався із завданням. Я тим часом дістала кришталеві фужери, і чоловік розлив червону рідину по них.

На годиннику стрілка вже давно вказувала опівніч, але через сніг, за вікном все ще біліло. Ми продовжували трохи хмільні сидіти один на проти одного. Ця ніч чула багато приватних розмов, вино добре розв'язало нам язики та дозволило без болю згадувати про минуле.

Я розповіла про велику любов усього життя та найбільшу помилку під назвою Роберт. Було дивно відкривати серце, не боячись ні власного сорому, ні осуду, але було в цьому щось і приємне, і звісно ж — полегшення. Він розповів, що теж кохав, але в його випадку другу половинку забрав рак. Так ми просиділи ще якийсь час за келихом кожен переживаючи свій біль та жаліючи себе.

— Знаєш вже пізня година — сказав Адам, — мабуть, піду!

— Та куди ж ти підеш, ти що забув, що на вулиці робиться. Ніяке таксі тепер за тобою не приїде. Ще чого доброго десь загрузнеш та замерзнеш через ніч, а я потім буду винна. Залишся в мене, а завтра вирішимо як тобі звідси вибратися. Може погода зміниться.

В якусь мить кухонний стіл між нами став занадто малим, наші погляди зустрілися, і в очах Адама побачила збудження, і я відчувала те саме.

— Поцілуй мене, — тихо попросила, трохи злякавшись власних слів. Не хотілося почути відмову, чи підштовхувати події. Але її й не почула, натомість відчула як теплі руки торкнулися вуха повільно заправляючи пасмо волосся. Дотик був коротким, але переповненим ніжністю. Він ще дужче змусив загорітися всередині вогник бажання. І наступної миті теплі вологі губи чоловіка взяли в полон мої. Адам пах тютюном, але це точно не цигарки, скоріше останні нотки з дорогого парфуму, який давно вивітрився. Я щосили вдихнула приємний аромат та потягнулася блище. Вже за мить сиділа в чоловіка на руках. Момент коли пересіла вислизнула від моєї уваги.

***

На ранок ніч пам'яталася смутно та розмито, на тілі та душі все викарбувалося скоріше дотиками, поцілунками та словами прошепотаними у поривах пристрасті на вухо. Від спогадів про минулу ніч шкірою пройшли сироти, захотілося ще. А винний у моїх дрижаках та сум'ятті мирно сопів поруч безтурботно закинувши на мене руку. Я уся ще блище прилинула до теплого тіла чоловіка.

Що це було між нами минулої ночі, та як вчорашня розмова перетекла в палкий секс? Це все точно вино! Але ж дуже смачне — мабуть, дороге! Як все це повпливає на наші стосунки, і чи матиме продовження? Тисячі думок роїлося в голові, але все змовкло коли я усвідомила, що під ковдрою ми обоє оголені, а Адам занадто близько і я відчуваю, що він вже не спить. Продовження було неминучим, і я шалено хотіла цього, я хотіла його. Він мовби у відповідь моїм думкам ніжно цілував шию, плечі та торкався так ніжно, що я вже вся належала йому.

На годиннику майже обід, і я б відала все щоб час зупинився.