Люди
Всі ми люди, Часом любим, Любов губим. Пригубивши  лаєм, Потім гірко плачем, І витираючи сльози - Попиваєм чаю.
2018-03-23 20:29:22
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вікторія Прохоренко
ну я часто пишу сумні вірші, але я щаслива
Відповісти
2018-03-23 20:34:24
Подобається
Вікторія Прохоренко
не завжди. Ось я пишу не залежно від настрою. Інеоли сумна, а пишу щось позитивне.
Відповісти
2018-03-23 20:36:57
Подобається
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3366
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2669