Пташина

Вікторія Прохоренко

Так хотілося втекти, Проте куди? В мені совість ти шукаєш? А дарма, Там давно її нема! Я така дивна мала, Бо доля була дуже жорстока, Просто тому, що могла. Чи раз я просила - відпусти! Та чи слухав ти? Кричав у слід - підожди! Без мене не йди! В зоряному небі відчайдушно билась. Ти закрив, як пташину , В золотій клітині. Забрав спокій, сон, душу І повітря. Навіщо продовжуєш безсоромно Оголену душу розглядати? Нічого вже не повернути, Зрозумій, нам разом більше ніколи не бути!

2021-04-13 18:00:53

Інші вірші поета

Подруга Врятуй мене від темряви (2 варіант) Не віриш Долоня

Інші поети

Keiana Smith

@crazyreader99

Muzalevski

@Muzalevski

آوُگـتُـآن

@Stroongcock

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2742

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1982