Пташина
Вікторія Прохоренко
Так хотілося втекти, Проте куди? В мені совість ти шукаєш? А дарма, Там давно її нема! Я така дивна мала, Бо доля була дуже жорстока, Просто тому, що могла. Чи раз я просила - відпусти! Та чи слухав ти? Кричав у слід - підожди! Без мене не йди! В зоряному небі відчайдушно билась. Ти закрив, як пташину , В золотій клітині. Забрав спокій, сон, душу І повітря. Навіщо продовжуєш безсоромно Оголену душу розглядати? Нічого вже не повернути, Зрозумій, нам разом більше ніколи не бути!
2021-04-13 18:00:53
8
0
Інші вірші поета
Один Не віриш Переплетено Дружина
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Вікторія
@viktoriya_kiselova
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3969
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13173