Вірші
Серпень
Знов осінь б'є у наші двері і школа на порозі вже стоїть.
Думками вже прощаємося з літом та відпускаємо його на рік.
Згадаємо, ми все, що забували: слова, події, почуття. І погляди, обійми, поцілунки. Все те, що ми збирали все шкільне життя.
Чекає далі, нас життя доросле, назад піти нема шляху. А як же хочеться в минуле повернутись, щоб всі помилки стерти на листку.
Я впевнена, що зможемо ми все! В нове життя відкриємо собі дорогу! Пройдуть роки і пролунає гордо: " Ми все змогли! На повну живемо!"
3
0
526
Квітень
Ти знов ввірвався у моє життя.
Знов з карими, блискучими очима.
І серце знов моє тремтить, але вже дуже сильно.
Я бачу як змінилась поведінка.
Як хочеш бути знов близьким.
Але я стала розумніша і серце вже пішло на другий план.
Потрібно вирішити швидко, сказати так і почуттям віддатись, чи ні сказавши закінчити все.
Сказати так чи ні?
Та я слабка для вибору такого!
Знов хочу жовтень-листопад, щоб у обіймах твоїх бути.
Щоб відчувати те прекрасне почуття.
Але минуле треба відпускати, щоб далі біла полоса пішла.
Мій вибір та бажання теж моє і я не можу відпустити, але й тебе впустити також ні.
2
0
500
Вересень-Січень
Пробач мій милий, любий мій.
За те, що зрадила своїм я почуттям. За те, що піддалася впливу злому та повністю забула, що люблю.
Я місяць, два, а може й три була в ілюзії якійсь. Там крига моє серце тихо їла. Зима туди прийшла і відступати не схотіла. Мене забрати повністю хотіла.
Покинув ти мене…
І цим ту кригу розтопив, яка мене з'їдала. Вогонь в душі ти розпалив, який примусив все згадати. Як я любила, як тільки і жила тобою. Але навіщо зараз це?
Навіщо це?!
Тебе не має…
Ти пішов…
А я люблю і досі маю почуття!
Зробити з цим не можу я нічого! Бо то любов, то сильне почуття, воно нізащо не піде так легко…
0
0
491
