Несказані слова
Лише про нього ти говориш, Мене, до сліз уже доводиш Та я тримаюся, стою. Тобі нічого не кажу, А мав би все розповісти. Та прав не маю я таких Та й слів мені вже не знайти. Ти гарна, мила, та дарма Тепер, ти точно не моя, І як би я не захотів Мені такої не знайти. І в цьому, лиш моя вина, Все мала вирішить весна. Але вона ще не прийшла, На зміну їй прийшов юнак Забрав тебе, і не віддасть, Лиш дружба сяє поміж нас. Та що робить, як раптом вирішиш піти? Зібравши сили, тихо утекти? Тоді кінець настане. Так, авжеж, Зрада мене знищить вщент І все життя уже не те. Втекла любов, нема підтримки. Згасли всі мої іскринки. Тепер, ти з ним, а я вже сам Сиджу, не знаю що та як. Та це лиш вигадки мої, І дружба наша на віки Лише одне прошу, скажи Це дійсно доля, чи все ж, ні?
2020-01-11 15:35:14
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ірина Ko
Думаю, що ''На зміну їй прийшов юнак'' було б доречніше)
Відповісти
2020-01-16 09:54:06
1
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5406
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1589