Несказані слова
Лише про нього ти говориш, Мене, до сліз уже доводиш Та я тримаюся, стою. Тобі нічого не кажу, А мав би все розповісти. Та прав не маю я таких Та й слів мені вже не знайти. Ти гарна, мила, та дарма Тепер, ти точно не моя, І як би я не захотів Мені такої не знайти. І в цьому, лиш моя вина, Все мала вирішить весна. Але вона ще не прийшла, На зміну їй прийшов юнак Забрав тебе, і не віддасть, Лиш дружба сяє поміж нас. Та що робить, як раптом вирішиш піти? Зібравши сили, тихо утекти? Тоді кінець настане. Так, авжеж, Зрада мене знищить вщент І все життя уже не те. Втекла любов, нема підтримки. Згасли всі мої іскринки. Тепер, ти з ним, а я вже сам Сиджу, не знаю що та як. Та це лиш вигадки мої, І дружба наша на віки Лише одне прошу, скажи Це дійсно доля, чи все ж, ні?
2020-01-11 15:35:14
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ірина Ko
Думаю, що ''На зміну їй прийшов юнак'' було б доречніше)
Відповісти
2020-01-16 09:54:06
1
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8675
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1045