Примхи долі
Влад Котов
Яке все ж дивне це життя, Ніхто не знає майбуття Ти просто йдеш собі поволі, Спираючись на примхи долі. Комусь вона дарує щастя, Комусь любов, одну й назавжди, А в кого друзі щирі, справжні, Та є і ті кого образить... Нехай образить раз вона Все решта, то уже твоя вина Зневіра, то страшна є сила Та не здавайся, йди до цілі Коли в страшну лиху годину Повстануть проти тебе сили, Шукай навколо щось хороше Воно тебе врятує, друже. І не кажи немає світла. Це все – зневіра і невтіха. І навіть, у найгіршу мить, У кожного десь глибоко, Надія все ж бринить.
11.03.2020
5
0
Інші вірші поета
Щастя вимагає праці Бути разом Другу Несказані слова
Інші поети
Lg Ibarra
@TheLanguishedGal
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3840
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4794