Примхи долі
Влад Котов
Яке все ж дивне це життя, Ніхто не знає майбуття Ти просто йдеш собі поволі, Спираючись на примхи долі. Комусь вона дарує щастя, Комусь любов, одну й назавжди, А в кого друзі щирі, справжні, Та є і ті кого образить... Нехай образить раз вона Все решта, то уже твоя вина Зневіра, то страшна є сила Та не здавайся, йди до цілі Коли в страшну лиху годину Повстануть проти тебе сили, Шукай навколо щось хороше Воно тебе врятує, друже. І не кажи немає світла. Це все – зневіра і невтіха. І навіть, у найгіршу мить, У кожного десь глибоко, Надія все ж бринить.
2020-03-11 19:07:56
5
0
Інші вірші поета
Нічна пора Життя Щастя вимагає праці Нездійсненна мрія
Інші поети
Ail
@ail_bookworm
Alina
@someoneofnowhere
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3137
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1861