Шкарпетки

Aleksandr Bilogura

(18+)
Шкарпетки. Тендітні ніжки Сковзаю я вустами трішки... Стогін. Стискаєш холодну руку Ох, солодкі муки Гріх. Немає тут спокути. Душа пішла вже на спокусу. Кусаю... смак парфумів у роті Лоскіт дихання на плоті... Лукавий свідок. Цих палких витівок. Амінь Вириваю сторінки Щоб не писати ці рядки ... Та в клятих снах явилась знову Така близька та зараз лише спомин. Ти референс...пропорції естетичних Маренням все виринаєш періодично Отрута , прокляття ... дурман... ...але ж, бл*ха, обрав тебе я сам... Ні, не шкодую й жалітися не смію... І хто ж із нас став тепер спокуси змієм ?) Схопив би я тебе за шию Та в очі подивився б палко... Будь проклята, дівчино, ти мила За те що чорне моє серце полонила

2021-11-28 12:34:52

4

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лео Лея

Хм... Мені дуже було цікаво, чим же закінчиться вірш... 👍

Відповісти

2021-11-28 17:43:42

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12225

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2612