...
У малюнках світанку тихо спить дівоча душа,
Вона любить співати і сміятися дзвінко, краса.
Розбуди її ранком, притулися до її чола,
Вона тихо протягне лиш тобі свої теплі вуста.
Доторкнися до неї і з обіймів своїх не пускай,
Їй так добре було біля тебе.
Так було, а чи буде?
Колись, зачекай.
Час, як вітер у полі,
Пролітає повзнас швидкоплин.
Ти стоїш на пероні і голубиш дівчат вже чужих,
Там ти сядиш у потяг і поїдеш кудись.
Ось зупинка, а за нею ще сотня таких.
Так, напевно, ти загубивсь.
Хто ми, людством кинутим у безодню?
Зупинись! Повернись...
2019-08-14 11:11:36
3
0