Вірші
...
Ми стояли в кукурудзі :
Ти в напрузі, я в напрузі.
В бур'янах росли волошки,
Ми мурликали як кошки.
Де вже ж взявся той Петро -
Уж не знає тут ніхто.
Щоб напругу тую зняти,
Поцілунків не достатньо.
Стало вже усе серйозно,
Руки лапають курйозно,
Перший стогін з уст злітає
Тут Петро до нас влітає.
Зрозуміло, що нікуди вже подітися від люду.
Починаю я сміятись,
Та Петру брехню втирати.
Мов, прийшла я в кукурудзу, наламати качанів,
Та зустріла я тут Гудзу і тепер удвох стоїм.
Бо згадала, що у липні ще немає качанів,
То ж ми підемо до млину, наберемо там муки.
Я бігом по кукурудзі, через всі ті бур'яни,
Полетіла геть відтуди,
Ще й пройшлась по кропиві.
Із волосся реп' яхи
Я чесала зо дня три.
Ось такі ото були
Романтичні вечори.
2
0
485
...
Розкажіть мені про кохання,
Про це світле, неземне почуття.
Я там чула, що воно буває
Лиш одне та на все життя.
Я зізнаюсь вам чесно :
Вже забула про це відчуття.
Ніби чорним мереживом,
Обплело мене забуття.
Не згадаю я нині
Ні очей, ані слів.
Лиш залишились миті
У моїй голові.
Опишіть його гаслом,
Мов, кохання - то є сенс буття.
І нехай, не повірю я зараз,
Та, можливо, колись
Ще я знову згадаю про це почуття.
4
0
391
...
Мені здається, я бачила його сьогодні,
Він там стояв, біля дзеркал.
А я йшла мимо й гордо ті несла
спогади про нас.
Стискалось серце й шалено тремтіло,
Мурахи побігли по шкірі враз.
Ми пройшли цей етап, усе зледеніло
Чи, може, це я зледеніла до вас?
По вулицях міста, де двоє тримались за руку,
На жаль, не існує вже нас.
Ми лиш перехожі.
Незнайомці, зі спільним минулим в думках.
3
0
334
...
Незнайомцю в моїй голові,
Чи не набридло там сидіти тобі?
Ми з тобою ще незнайомі,
А уява моя вже гра.
У твоїй сміливій долоні
Моя вільна і ніжна рука.
Не хвилюйся, це все несерйозно -
Я помрію, а потім забуду це все.
Вже в уяві не буде долоней, ні усмішки, ні теплих устей.
Не шукатиму в перехожих твоїх темних очей,
Лиш залишуться спогади
Неіснуючих зустрічей.
Стане легше,
Хвилювання пройде.
Миті "ось-ось зустрінемось" вже не буде ніде.
Хай ти гадки про мене й не знаєш,
Навіть думки такой не було.
Незнайомцю в моїй уяві,
Знай, що кохання між нами було!
2
0
304
...
У малюнках світанку тихо спить дівоча душа,
Вона любить співати і сміятися дзвінко, краса.
Розбуди її ранком, притулися до її чола,
Вона тихо протягне лиш тобі свої теплі вуста.
Доторкнися до неї і з обіймів своїх не пускай,
Їй так добре було біля тебе.
Так було, а чи буде?
Колись, зачекай.
Час, як вітер у полі,
Пролітає повзнас швидкоплин.
Ти стоїш на пероні і голубиш дівчат вже чужих,
Там ти сядиш у потяг і поїдеш кудись.
Ось зупинка, а за нею ще сотня таких.
Так, напевно, ти загубивсь.
Хто ми, людством кинутим у безодню?
Зупинись! Повернись...
3
0
273
Колискова моєї душі
В колисковій моєї душі
Тихо сплять у печалі струмки
І жорстокості темпу життя.
Хочу стати я вільною птицею,
Полетіти в далекі края.
Але тихо клекочуть лелеки,
Ти не птиця, ти вовча душа.
Ні, я не хочу вбивати,
Напиватися кров'ю буття.
Мені лиш хочеться політати
І відчути вільність життя.
У закритій кімнаті
Я і моя "вільна" душа.
Вона мусить чекати
І сидіти в кайданах буття.
Тихо, тихо в моїй душі,
Не співають у ній солов' ї.
Тільки вітер гуляє по пустинній землі.
2
0
391
...
Іноді, так хочеться почути подих вітру.
Іноді, так хочеться забути всі слова.
Ти пам'ятаєш наш останній вечір?
Душа розгублена, забута і чужа.
Троянд колючка загнена в серця.
Я не несла тобі прощальних квітів.
Я не палила сонцем колоса.
Я не лягла до ніг твоїх як листя,
Опавших осінню в садах.
І не врятують нас з тобою зірки,
І не полине серце в небеса.
Про нас з тобою залишився тільки спогад квітів.
Зiв'ялих квітів у моїх думках.
2
0
332
