Лей же музыка, лейся...

Яна Войвич

Тихо дождь барабанит по крыши, Его слезинки по стеклам бежат. Никто не узнает и не услышит, О чем мои ноты молчат. Лишь только когда все уснут, то Я подойду к старому столу, Малого ребёнка, как будто Гитару свою подниму. Легко перебирая аккорды, Отдав струнам всю душу свою. Даже скандинавське норды Тают под песню мою. Лей же музыка, лейся Сколь любви в ней и красоты, Бей моё сердце, бейся И сотворяй прекрасны хиты! 08.10.21

2021-10-08 19:47:40

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Яна Войвич

Спасибо большое, очень приятно 🥰

Відповісти

2021-10-10 20:03:29

Подобається

Інші вірші поета

" Горобина ніч " Чужа дружина " Навіки " Літо нашого дитинства

Інші поети

arion _4

@hranutel

secret

@secretnoclue

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Схожі вірші

Всі

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

4642

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1924