СІРИЙ ДИМ ПОЛІГ НАД МІСТОМ
Сірий дим поліг над містом,
Гарячого вже сонця не видати,
Його вірші були зі змістом,
Любов... про яку не міг сказати.
Давно відбуло вже зі школи прощання,
І зморшки з'явились в люстерці,
Роки зійшли, але перше кохання,
Ще й досі жевріє у серці.
Якось наважився сказати,
Прихопив букетик білих квіточок,
Лишилось лиш дорогу прошмигати,
Й почуть до болю ніжний голосок.
Аж тут з-за рогу вийшла пара,
Її хтось за руку веде,
В раз сонце затулила хмара,
Його мить щастя той краде.
Посипалися пелюстки додолу,
В грудину наче вдарив грім,
Вже не його та дівчинка зі школи,
З якою мріяв збудувати дім.
Сидить один тепер у парку,
Ще не старий, а й молодість пройшла,
Клеїть на конверт чергову марку,
В надії, що вона все ж прочита...
2020-11-30 14:10:43
12
4