"Спогад"
І знову цей спогад вертається до мене, Він в пам'яті моїй назавжди там буде, Палало від болю серце стражденне, Горіла душа, вона теж не забуде. Я довіряла так безкінечно, Дивилася в очі щиро йому, Так в житті буває, безперечно, Що, кохаючи, віриш всьому. Раділа, що знайшла кохання своє, Й щасливішої не було на світі, Та насправді, воно було не моє, Чужі показали правду на світлі. Там інша дівчина була, Що правду велику носила, І повірити в це я не могла, Бо правда ця - його дитина. Краялось серце від болю, Падало в саме небуття, Як я могла бути такою сліпою, Що ледь не зіпсувала своє життя? У своїх думках сиділа, Шукала, що мені робити, Бо хоч як би не кохала, Але треба відпустити. Не знаю, чи буде він із нею, Все вже назад не повернути, Хай кожен йде дорогою своєю, І я вірю, що ще моєму щастю бути! Яна Войвич 23.06.2020р.
2020-06-23 20:46:29
13
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Radianta
І сумний, і водночас позитивно налаштований вірш 😊, так, ми не повинні втрачати віру у краще майбутнє 💞 Дякую! Я практично всі ваші вірші зберегла в закладки, щоб не загубити їх 😍
Відповісти
2020-07-13 22:04:58
1
Яна Войвич
@Radianta Велике дякую! 😘
Відповісти
2020-07-13 22:12:48
Подобається
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5675
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9679