Літо нашого дитинства
Денну спеку змінює злива, Погода ця така мінлива. Подих вітру-і дихати легше, Очі закрию, згадаю як перше: Чекаю на ґанку, днина липнева, Спостерігаю як ллється душ із неба. Ну ось і зменшився потік І з друзями у чобітки як скік! Вибігли в двір у трави зелені, І ми такі захикані, мокрі, шалені, Хоч дощ все ще не вщухав, Та бабусин сад ой як смакував! Порічки, вишні, аґрус недостиглий, Добряче ми кущі оті "підстригли". Озера калюж і брудні шорти, Ми були "втовчені як чорти". Це повторялось кожного року, І вже дорослими глянувши збоку, Спостерігаємо на чортенят в калюжі, З посмішкою про чудове літо. Дуже! 02.07.21р.
2021-07-02 09:24:27
14
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Блакитноока
Неймовірно!😍 Одразу дитинство згадую))
Відповісти
2021-07-12 18:09:50
2
Яна Войвич
@Блакитноока О так... Хороші були часи... 🤗
Відповісти
2021-07-12 19:23:29
Подобається
Яна Войвич
Дякую)
Відповісти
2021-08-20 17:20:34
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1277
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1536