Літо нашого дитинства

Яна Войвич

Денну спеку змінює злива, Погода ця така мінлива. Подих вітру-і дихати легше, Очі закрию, згадаю як перше: Чекаю на ґанку, днина липнева, Спостерігаю як ллється душ із неба. Ну ось і зменшився потік І з друзями у чобітки як скік! Вибігли в двір у трави зелені, І ми такі захикані, мокрі, шалені, Хоч дощ все ще не вщухав, Та бабусин сад ой як смакував! Порічки, вишні, аґрус недостиглий, Добряче ми кущі оті "підстригли". Озера калюж і брудні шорти, Ми були "втовчені як чорти". Це повторялось кожного року, І вже дорослими глянувши збоку, Спостерігаємо на чортенят в калюжі, З посмішкою про чудове літо. Дуже! 02.07.21р.

2021-07-02 09:24:27

14

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Блакитноока

Неймовірно!😍 Одразу дитинство згадую))

Відповісти

2021-07-12 18:09:50

2

Яна Войвич

@Блакитноока О так... Хороші були часи... 🤗

Відповісти

2021-07-12 19:23:29

Подобається

Яна Войвич

Дякую)

Відповісти

2021-08-20 17:20:34

Подобається

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4554

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3129