Вірші
Станція "Життя"
Київ багатий на цікаві місця,
Та одна точка особлива.
Поверненням до неї нема кінця,
Як і до того, що зберігає місцева злива.
Задрипана мером і позабута в Бога
Прирічкова бетонна платформа
Стала сценою для трагічного епілога,
І суду, де встановлюється людська норма.
З цієї перони сходили всі мої найкращі творіння,
Помираючи й народжуючись знову,
Та й власних фантомів нові покоління
Уходили в небуття й оживали на яву.
На цьому місці я зустрічаю всіх своїх друзів–
Дніпро, Небо й Церкву, де хрестили,
Обговорюємо з легкого язика й у напрузі,
Кого приймали й кого приютили.
Це місце я переноситиму в чужі краї,
Описуючи в книгах і цьому вірші.
Могилу мою шукатимуть грачів зграї,
Та впізнаєте ви її перші.
6
0
268
Макар і сім гріхів
Слово гостріше за лезо та міцніше за броню,
Одне слово здатне всадити кулю в скроню,
Два слова можуть довести до сказу,
Але давайте не все одразу:
Знайомтеся з новим героєм, це Макар,
Бібліотекар, казкар і породження нар.
Не просто так Макар попав у далекі краї–
Комради намагались потопити у лайні.
Макар вийшов так само, як і прийшов,
Прикусив декілька язиков.
Макар повернувся в рідний архів
Вилучити сім смертних гріхів.
Першому комраду нагадали про проколи,
Від сорому замучався у болі.
Другий товариш зустрівся з минулим,
Блідий вже не був таким зухвалим.
Третьому партнеру зломали життя,
Залишилось спитись до забуття.
Четвертого забили навіть без Макара,
Його спіткала братська кара.
П'ятий комрад вирішив не чекати,
Отруту замість дурки вирішив обрати.
На боса був чудовий компромат,
Йому не допоміг жоден адвокат.
Напарника Макар залишив на кінець,
Нарешті він зведе все нанівець,
Та тільки останній все прийняв
І найбільшу свою помилку відспівав.
7
0
322
Кобзарі
Суцільне чудо– кожен кобзар,
Їх живучості позаздрить навіть Лазар.
Ідуть у небуття династії та роди,
Поки лунають народні оди.
Одного з таких став каноном,
Через його портрет тісно іконам.
Заповіді стоять у кожній хаті,
Ті строки луною гуляють по кімнаті:
"Чужим цікався та своїм пишайся,
За правду борися та з катом не кохайся"–
Ця мораль перевірена роками,
Кров'ю, потом і розбитими серцями.
Ці заповіді рятують в конфузах та побуті,
При великому щасті та великій скруті.
Правда об'єднанні не Тарасом єдиним.
Нові апостоли серед нас, у гнізді пташинім.
6
0
289
Святовит
Війну пережили– очікує війна,
Від бійні доноситься порохова луна.
Не добив постріл– доб'є кровотеча,
Цю країну врятує совість та вдача.
Заходить якось у притон офісний планктон
Обговорити з товаришами збройний закон.
Довго вагався: револьв чи глок?
Від кулі не рятує жоден політблок.
"Зброя – не задоволення, а необхідність
Відстоювати своє майбутнє та гідність.
Свобода оцінюється в стволі та статах,
Репутація ж будується на дохлих тілах".
Тут завалилися військові євреї,
Почали впарювати цікаві трофеї:
Від сучасного до радянського раритета,
Рука сама потягнулась до beretta.
Такий вибір виявився вдалим,
Позивний "Святовит" став погонялом.
Деякі побратими пішли до поліції,
Інші– у кримінал чи до опозиції.
Поки хтось добивався цивільної демілітаризації,
Дехто читав лекції з моралізації.
"Страх розплати єдиний для всіх,
Жити хоче навіть псих".
Така свобода не залишала в спокої,
Весь час гармату тримав наготові.
Почалася фобія друзів та близьких,
Ну й ще алкахи та рук слизьких.
Згодом страх відступає, м'якішає рука,
Тоді знов проливається кров гірка.
Благо, відповідь не змусить чекати,
Та залишиться без сина одразу не одна мати.
7
1
375
Траллебус
Перша зупинка – "Дитинство",
"Тато щодня пив",– це якщо стисло.
Мама давала злизати пінку пивну,
Тепер до пенсії я не дотягну.
Наступна чарка привезла на "Школу",
Тоді я вже мішав віскі та колу.
Заповіді життя навчив тютюнець:
Головні перепони– совість і гаманець.
"Універ"– наступна станція,
Час, коли починається творча прострація.
Натхнення шукалося в елітній спиртязі,
Ідеї творились на етіловій тязі.
Раптом, траллебус зупинився на "П'ятниці",
Після роботи пролетарії йдуть на вечорниці.
Пиво об'єднує своїх і чужих,
Спонукає згадати мертвих і живих.
Половину пройдено– далі "Кохання",
Час страждання та вагання.
Юнацькі вірші будуть якраз у нагоді,
Шлюби тоді вже були не в моді.
І ось кінцева "Криза персони",
Ідеш ва-банк і до самооборони.
Ходиш до ікон, кришуєш район,
А після сутінок руйнуєш буденний шаблон.
Кондукторка просила пред'явити талон,
Проте в руках був тільки бурбон.
Довелося останній штраф заплатити,
Бо Смерть краще не дурити".
7
1
346
Тріо з квартету
Ще в дитинстві зародилась спокуса
Відчути на смак енергетоса.
Згодом Пітбуля замінив Ревас–
Плід грішний, як абсент та пивас.
Тієї ночі ніщо не сповіщало про біду,
Чарка за чаркою подавляв свободу–
Як до бару приперся перший з квартету,
Знайомий дрищара, що жер сигарету.
Став торгуватися з Азраїлом ,
Почавши з "шалом" і закінчивши боргом.
За ним завалився сраний амбал,
Вже тоді став відомий фінал.
Потім приперся наркоша з Троєщини,
Життя Антоші до народження дало тріщину.
І ось мене оточили ці колектори,
Прийшли по мене та церковні побори.
"Не бійся, братішка,–говорили вони.
Чуєш вже церковні дзвони?
Ми прийшли, щоб тебе відспівати.
Ніхто не буде по тобі сумувати.
Пустота не має суду та болю,
Тому не накручуй паршиву долю.
Перед забуттям залишився боржок:
Випий останні сім чарок".
Далі буде...
6
0
435
Тайна п'янка
Мене питають: Чому в крові долоні?
Я прожив все життя на Оболоні.
Готуйтеся, дітки, до повчальної байки:
"Все почалося вночі з наливайки.
Після 19-ї настає шабашу час,
Бар вже очікував нас,
Кликав до себе чортів та святих.
Яка ж файна п'янка без них?
Тоді Азраїл стояв на розливі,
Євреї з Подолу кмітливі та мстиві.
Збоку сиділи боси: Бог і Люцифер,
Обговорювали поділ впливових сфер.
У кутку кохалися Валентин та Ліліт,
Бажаю їх шлюбу многая літ.
На нахабну ж банду чекала зрада,
Апостолів ментам здав Іуда.
До біса ікони отця, сина та holy spirit'у.
Я віддав душу на з'їдання спирту.
Тіло поглине патрач Левіафан,
Та в пияцтві він повний профан.
На світанні проб'ю свій останній квиточок
І залишаться розочка та пара квіточок.
Та хай хоч тушу мою повісять на хрест!
"Тайна п'янка"– мій останній фест!
Далі буде...
5
0
303
