Станція "Життя"
Київ багатий на цікаві місця,
Та одна точка особлива.
Поверненням до неї нема кінця,
Як і до того, що зберігає місцева злива.
Задрипана мером і позабута в Бога
Прирічкова бетонна платформа
Стала сценою для трагічного епілога,
І суду, де встановлюється людська норма.
З цієї перони сходили всі мої найкращі творіння,
Помираючи й народжуючись знову,
Та й власних фантомів нові покоління
Уходили в небуття й оживали на яву.
На цьому місці я зустрічаю всіх своїх друзів–
Дніпро, Небо й Церкву, де хрестили,
Обговорюємо з легкого язика й у напрузі,
Кого приймали й кого приютили.
Це місце я переноситиму в чужі краї,
Описуючи в книгах і цьому вірші.
Могилу мою шукатимуть грачів зграї,
Та впізнаєте ви її перші.
2023-08-01 16:22:24
6
0