Місячнелика
Юлія Гаргат
Місячнелика Народжена пітьмою й світлом, Та що дарує Й та що забирає. Місячнелика Одягнена в білі шати, Щоповні сходить наземлю Щоб чиєсь життя забрати. Місячнелика Зі срібним волоссям Посміхається тільки тоді Коли сходить північне сонце. Місячнелика Стривожений погляд карих очей Бачить як вогонь пробрався У людське серце. Місячнелика Не дарує прощення Тому хто занапастив життя Котре було чиїмсь натхненням. Місячнелика Грає зі світлом. Так немов це її спасіння. Обтяжена зорями - світить дужче. Місячнелика Не знає як бути Пітьма от-от занапастить Вкотре загублену душу. Місячнелика Народжена пітьмою й світлом. Тримає оборону міцно. Обладунки зі сталі затримують печалі. Місячнелика Ти тільки живи...
2022-12-04 11:37:44
4
0
Інші вірші поета
Між нами сотні кілометрів Книга долі — невимовний фатум дух Знову Змінюється все...
Інші поети
Eiffel
@Miss_Eiffel
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2053
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5689