Місячнелика

Юлія Гаргат

Місячнелика Народжена пітьмою й світлом, Та що дарує Й та що забирає. Місячнелика Одягнена в білі шати, Щоповні сходить наземлю Щоб чиєсь життя забрати. Місячнелика Зі срібним волоссям Посміхається тільки тоді Коли сходить північне сонце. Місячнелика Стривожений погляд карих очей Бачить як вогонь пробрався У людське серце. Місячнелика Не дарує прощення Тому хто занапастив життя Котре було чиїмсь натхненням. Місячнелика Грає зі світлом. Так немов це її спасіння. Обтяжена зорями - світить дужче. Місячнелика Не знає як бути Пітьма от-от занапастить Вкотре загублену душу. Місячнелика Народжена пітьмою й світлом. Тримає оборону міцно. Обладунки зі сталі затримують печалі. Місячнелика Ти тільки живи...

2022-12-04 11:37:44

Інші вірші поета

Не з'являйся Дивно як міняється час Троянди Кохання молодого вівчара

Інші поети

Hnin Aung

@HninAung913

Таня

@kaktysss

Zinzee Noel

@undiscoveredflower

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

3110

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

2207