Місячнелика

Юлія Гаргат

Місячнелика Народжена пітьмою й світлом, Та що дарує Й та що забирає. Місячнелика Одягнена в білі шати, Щоповні сходить наземлю Щоб чиєсь життя забрати. Місячнелика Зі срібним волоссям Посміхається тільки тоді Коли сходить північне сонце. Місячнелика Стривожений погляд карих очей Бачить як вогонь пробрався У людське серце. Місячнелика Не дарує прощення Тому хто занапастив життя Котре було чиїмсь натхненням. Місячнелика Грає зі світлом. Так немов це її спасіння. Обтяжена зорями - світить дужче. Місячнелика Не знає як бути Пітьма от-от занапастить Вкотре загублену душу. Місячнелика Народжена пітьмою й світлом. Тримає оборону міцно. Обладунки зі сталі затримують печалі. Місячнелика Ти тільки живи...

2022-12-04 11:37:44

Інші вірші поета

Для найріднішої Мами Зірка, що здійснила мрію Осінь Життя зовсім не малина

Інші поети

anna_vi

@anna_vi

Інга

@troubled_soul

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1666

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1241