NVNSENSE AT 3AM
3 a.m. I look in the mirror and don't know who I am, Deceitful and two-faced man, or just a lost soul, I can't answer the questions that I ask myself, Maybe because I lost my own self, In any case, insomnia still exists, I don't know the reason why I still breathe, I still haven't changed and there is no chrest 'round my neck, Angel whispers in my ear but I covered it with my hands, I don't know who to trust, fear of everything made me paranoid, Nowhere to go, I'm a lost boy, Emptiness crowded out all joy, People are the ones I avoid. The door is locked, The windows are boarded up, My mind is fucked, I still do not feel alone. Someone's standing next to me, Being safe is all I want to be, I can't stand the new life and its new shit, Although fate works and will be against me and I knew it. Demons always stand by my side when I'm 'boutta go to bed, They creak, make noise, as if in my head, I can't escape them like I'm dead, At times I see no perspective from the existence of my breath. The sky is so dark but there is no one to help me, My life's existence and I don't consider myself healthy, I still have problems that I still haven't dealt with, They will always haunt me till I personally meet death. It is scary to look back, Ghosts still hunt me from the past, Life still hasn't given me a check, and I'm not sure if will ever give away. I take off my masks, their thickness is large, I'm tired of them all, frequent change is hard, I left it in the past, I don't want it to come back, My head's full of a mess that just can't be gone from there...
2021-02-20 18:39:39
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12182
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1568