SLAVE VF THE HEART

CVLD BLVVDED

I can't understand why I'm losing everyone I have, So fuck them, It feels like I'm being used And I'm just a thing, Nah, ALL I DO IS PLAY THE ROLE OF A SLAVE, This game is fucking sick, IT'S IMPOSSIBLE TO WIN, I want to break the system AN' THEN JUST LIVE IN PEACE, I think it's time to snap and spill blood in a stream, I think this life's a crap, THERE'S NO REASON TO EXIST, EVERY TIME I BECOME A SLAVE, I HATE THIS ROLE, TELL ME HOW YOU FEEL, BREAKING MY LIFE, WHAT HAPPENS IN YOUR MIND WHEN YOU INTENTIONALLY KILL? I JUST DON'T SEE THE PROS OF BEING ALIVE WHEN YOUR LIFE IS RULED BY SOMEONE ELSE I can't fucking fall asleep even for a little while, All that pain I cannot keep, I JUST WANNA POUR IT OUT, All this pain went very deep, I don't see a single light, I hear voices in my head and THEY'RE GETTIN' FUCKING LOUD MY BODY HANGS IN THE AIR, My soul wonders if it's fair, BUT SOMEHOW I DON'T CARE, Anyway, Everything I do when I'm alive AFTER DEATH GOES NOWHERE... EVERYTHING I DO WHEN I'M ALIVE AFTER DEATH GOES NOWHERE... I'm a slave of the heart and I guess it's my mistake...

2021-05-28 06:02:33

Інші вірші поета

CVRPSE LEAVE ME DRØWNING HERE IN BLVVD LAUGHTER... HAHA... WHY ARE YOU CONSTANLTY LYING?

Інші поети

Aila

@aila4u

Рыжий

@Kliri

Кіса Белінська

@Kissa_Belinskaya

Схожі вірші

Всі

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

9029

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11513