SP1NEBLØW
I'll get you crippled by hitting your spine, You'll try to escape, but I'll chase you with red lines, There is no telephone network here, you will not call 911, PUNCH ON THE BACK PARALYZES YOU RIGHT NOW, NOW, I SHOULD HAVE TAKEN A BREAK FROM VIOLENCE, BUT NOW I CRAVE IT, I FORGOT MERCY, I HAVE NO NEED TO SAVE IT HUH I PUNCH RIGHT THROUGH YOUR SPINE, RIPPING THE RIDGE OUT, I TOUCHED YOUR BONES AND GRAZE THE VEINS, I GOT A SPLASH OF BLOOD RIGHT IN MY FACE, I HAVEN'T DRANK OR EATEN FOR DAYS, YEAH, I'M GONNA EAT YOUR ORGANS AND LEAVE YOUR BODY TO INSECTS, I CUT OPEN YOUR BACK, AND SEND YOUR SOUL STRAIGHT TO HELL I am a surgeon, I'll cut off your kidney with a scalpel, Cut open yo' stomach, I see the right organ, Operation successful, But for you it is stressful, White mittens on my hands, I take them off, they no longer provide benefit, I've to wash the blood off my hands, it doesn't fit here, It's 3 a.m. IT IS TIME FOR DINNER, BLOOD IN A GLASS AND ENTRAILS ON A PLATE
2021-01-05 06:24:56
2
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1466
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1926