I'M NVT SVRRY

CVLD BLVVDED

I'M NOT SORRY, YOU'RE STILL A BITCH, YEAH, YOU'RE DISGUSTING AND TOXIC, MY HEART'S STILL POISONED BY SOMETHING, PAIN IS SO SHARP THAT IT FEELS LIKE BURNING. I KNOW MY WORTH, ALL YOU GET FROM ME IS A KNIFE IN YOUR HEART, YOUR SOUL IS DIRT, THAT BLACKENS ALL HEARTS 'FORE BREAKING 'EM APART. I CAUGHT A TRAP BUT I WILL BE THE LAST, I WILL PUNCH RIGHT THROUGH YOUR HEART, I REMEMBER OUR PAST, YOU DON'T HAVE A SOUL, YOU MADE ME A GHAST, WHY DO YOU THINK OF ME AS A TOY OR AN OUTCAST? I AM NOT SORRY FOR HATING YOU, I WISH I WEREN'T WORRIED BUT IT IS TRUE, I'm still attached to you and AT THE SAME TIME WANT TO SEE YOU COVERED IN YOUR BLOOD, It tears me apart and I can't decide WHETHER TO RETURN TO YOU AND TRY TO START ALL OVER AGAIN, Or send everything to hell and take a knife and PLUNGE IT INTO YOUR BLACK HEART... I WANNA SEE YOU COVERED IN YOUR BLOOD, Uh, I WANNA SEE YOU COVERED... IN YOUR OWN BLOOD...

2021-03-31 12:02:55

Інші вірші поета

HVRRVR BEASTMXDE Rebootin' the brain... LITEMXDE LVNELINESS

Інші поети

Эрика

@Erika_Star

Jason 顾杰

@Jason_gu_jie

_GeminiWrld

@_GeminiWrld

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13555

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

13250