Момент
Victoria Zhyliak
У момент коли втрачаєш розум Забуваєш саме головне. Є в житті і радість , і тривоги Все є, лиш нема тебе. У момент коли втрачаєш спокій Серце каже : не спіши. Воно має ще надію, Яка тліє у душі. У момент коли встромляють ніж у спину Й вити хочеться від болю і жалю. Рідна мати обіймає, як дитину Ой, як сильно я тоді її люблю! У момент коли,здається, втратив серце, люди тобі кажуть : "Буде ще". Скільки б щастя не бажали Все є лиш нема тебе.
2018-01-10 21:19:00
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Victoria Zhyliak
Дякую😌😌😌
Відповісти
2018-01-10 21:28:40
Подобається
1nv1s1bLe
Проникновенно, хоть и не идеально с точки зрения стихотворного размера (сбоит местами) Но содержание подкупает...а это главное.
Відповісти
2018-01-11 07:11:14
1
Victoria Zhyliak
@1nv1s1bLe только учусь, иногда просто по другому не знаю как перефразировать и получаются сбои😊 но спасибо большое за отзыв, мне очень приятно, есть желание продолжать.
Відповісти
2018-01-11 11:11:15
Подобається
Інші вірші поета
Синя глибина Лялькар Исход Та хто в цьому винен?
Інші поети
Інга
@troubled_soul
Cassandra Primo
@cassandra_primo
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12972
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5443