Момент
Victoria Zhyliak
У момент коли втрачаєш розум Забуваєш саме головне. Є в житті і радість , і тривоги Все є, лиш нема тебе. У момент коли втрачаєш спокій Серце каже : не спіши. Воно має ще надію, Яка тліє у душі. У момент коли встромляють ніж у спину Й вити хочеться від болю і жалю. Рідна мати обіймає, як дитину Ой, як сильно я тоді її люблю! У момент коли,здається, втратив серце, люди тобі кажуть : "Буде ще". Скільки б щастя не бажали Все є лиш нема тебе.
2018-01-10 21:19:00
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Victoria Zhyliak
Дякую😌😌😌
Відповісти
2018-01-10 21:28:40
Подобається
1nv1s1bLe
Проникновенно, хоть и не идеально с точки зрения стихотворного размера (сбоит местами) Но содержание подкупает...а это главное.
Відповісти
2018-01-11 07:11:14
1
Victoria Zhyliak
@1nv1s1bLe только учусь, иногда просто по другому не знаю как перефразировать и получаются сбои😊 но спасибо большое за отзыв, мне очень приятно, есть желание продолжать.
Відповісти
2018-01-11 11:11:15
Подобається
Інші вірші поета
Та хто в цьому винен? Сон Лялькар Синя глибина
Інші поети
EmmaGolfild
@EmmaGolfild
I_am_not_star
@I_am_not_star
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5065
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2477