Лялькар
Ти керував її долею, та часом мінливим,
Неначе лялькар у своєму театрі.
Ти окриляв її, та обрізував крила,
Здираючи маски звичного життя.
Ти був її всім, до кожного дотику губ,
До кожного теплого слова,
До кожного ніжного погляду.
Ти був найкращим зі всіх.
Вона ж як наївне дівчисько
Велась на солодку брехню.
Повірила кожному слову,
А потім пішла у пітьму.
Ти оголив її душу, не залишивши ліків.
Твої слова навік бринітимуть в її душі.
Вона уже не буде тією ким була,
Бо ти залишив все позаду
Забравши часточку її життя.
2018-09-17 19:41:04
7
0