Лялькар

Victoria Zhyliak

Ти керував її долею, та часом мінливим, Неначе лялькар у своєму театрі. Ти окриляв її, та обрізував крила, Здираючи маски звичного життя. Ти був її всім, до кожного дотику губ, До кожного теплого слова, До кожного ніжного погляду. Ти був найкращим зі всіх. Вона ж як наївне дівчисько Велась на солодку брехню. Повірила кожному слову, А потім пішла у пітьму. Ти оголив її душу, не залишивши ліків. Твої слова навік бринітимуть в її душі. Вона уже не буде тією ким була, Бо ти залишив все позаду Забравши часточку її життя.

2018-09-17 19:41:04

Інші вірші поета

Синя глибина Та хто в цьому винен? Момент Сон

Інші поети

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

泽明王

@WangZeMing_Z85

Рома Райн

@raynrom

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2546

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12456