Передмова
Вітаю на сторінці моєї книги, любі читачі! Обіцяю багато цікавинок, відкриттів та дивовижних пригод, натомість прошу вас бути активними! Адже саме ви - джерело мого натхнення і мій поштовх до нових вершин. Мені буде надзвичайно приємно, якщо ви залишатимите свої зірочки, коментарі та нагороди! Благаю не бути байдужими!!! Ваша Zoriána Bezodnia
Щодо авторських прав:
Переконливо прошу вас не копіювати, не поширювати і не передавати твір та його частини в будь-якій формі і будь-якими засобами без письмового дозволу власника АВТОРСЬКИХ ПРАВ. Дякую за виявлену повагу до роботи автора!
Сторінка твору в Instagram:
Запрошую на свою сторінку в Instagram, там на вас чекає багато натхненних постів, корисних лайфхаків та порад. Переходьте за посиланням the_obsidian_dagger та будьте з автором «на одній хвилі»;)
Передмова
Вона стояла самотня на березі червоного моря, і хвилі омивали її ноги. «Я не покину тебе, – шепотіла вона. – Не покину, хоч як би далеко ти не був». Раз у раз її очі опускалися, і їй знову марився його мовчазний силует. Він дивився на неї просто з каламутної води, сум огортав його чоло: він страждав, і вона це відчувала. «Віднині моє серце – твоє серце, – мовила вона, аби хоч якось розрадити його, – моє життя – твоє життя, моє щастя – твоє щастя, і всі думки мої лише про тебе та до тебе...» Проте він мовчав, а потім неминуче поринав у безодню.
Тоді вона падала навколішки, і світло виривалося з її грудей. «Візьми його! – кричала вона. – Візьми моє злотокосе кохання, нехай воно тебе врятує. Та лиш знай, я не покину тебе! Не покину...» Відтак її повіки змикалися, і вона завмирала, ніби зачарована дивним сном. І тільки вітер кружляв понад її маківкою, розвиваючи чорний шовк волосся, тамуючи її біль.
Щодо авторських прав:
Переконливо прошу вас не копіювати, не поширювати і не передавати твір та його частини в будь-якій формі і будь-якими засобами без письмового дозволу власника АВТОРСЬКИХ ПРАВ. Дякую за виявлену повагу до роботи автора!
Сторінка твору в Instagram:
Запрошую на свою сторінку в Instagram, там на вас чекає багато натхненних постів, корисних лайфхаків та порад. Переходьте за посиланням the_obsidian_dagger та будьте з автором «на одній хвилі»;)
Передмова
Вона стояла самотня на березі червоного моря, і хвилі омивали її ноги. «Я не покину тебе, – шепотіла вона. – Не покину, хоч як би далеко ти не був». Раз у раз її очі опускалися, і їй знову марився його мовчазний силует. Він дивився на неї просто з каламутної води, сум огортав його чоло: він страждав, і вона це відчувала. «Віднині моє серце – твоє серце, – мовила вона, аби хоч якось розрадити його, – моє життя – твоє життя, моє щастя – твоє щастя, і всі думки мої лише про тебе та до тебе...» Проте він мовчав, а потім неминуче поринав у безодню.
Тоді вона падала навколішки, і світло виривалося з її грудей. «Візьми його! – кричала вона. – Візьми моє злотокосе кохання, нехай воно тебе врятує. Та лиш знай, я не покину тебе! Не покину...» Відтак її повіки змикалися, і вона завмирала, ніби зачарована дивним сном. І тільки вітер кружляв понад її маківкою, розвиваючи чорний шовк волосся, тамуючи її біль.
Коментарі