Тьмяна фігура
Вітер десь шука притулку, Виє, злії хвилі підійма; Ніч спускається в провулки; Сердита завірюха все співа. А десь в тумані сам-самотньо Йде битим шляхом у снігу Мандрівник в одній сорочці Із сонними очима без вогню. Куди прямує і звідкіля тікає? Чому зимою в холоди Додому він не повертає? А йде, не знаючи куди? Чи може в серці його туга? А може пламенний вогонь, Від якого шляхом в'ється смуга? А я дивлюсь на його осторонь. Доки його я гадала долі, Дивлячись у вікна біля свічі, Фігура тьмяно танула у полі, Куди іти не знаючи...
2019-10-07 16:37:03
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Локі Зоряна
ой, так, в нас тут холоднувато)
Відповісти
2019-10-07 17:36:58
Подобається
Локі Зоряна
вам дякую☺
Відповісти
2019-10-07 18:21:32
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2564
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2327