Тьмяна фігура
Локі Зоряна
Вітер десь шука притулку, Виє, злії хвилі підійма; Ніч спускається в провулки; Сердита завірюха все співа. А десь в тумані сам-самотньо Йде битим шляхом у снігу Мандрівник в одній сорочці Із сонними очима без вогню. Куди прямує і звідкіля тікає? Чому зимою в холоди Додому він не повертає? А йде, не знаючи куди? Чи може в серці його туга? А може пламенний вогонь, Від якого шляхом в'ється смуга? А я дивлюсь на його осторонь. Доки його я гадала долі, Дивлячись у вікна біля свічі, Фігура тьмяно танула у полі, Куди іти не знаючи...
2019-10-07 16:37:03
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Локі Зоряна
ой, так, в нас тут холоднувато)
Відповісти
2019-10-07 17:36:58
Подобається
Локі Зоряна
вам дякую☺
Відповісти
2019-10-07 18:21:32
Подобається
Інші вірші поета
В полумраке За кордонами світу Янгол Хто ти?
Інші поети
Dmitri Lokashincofe
@dmitri_lokashincofe
Dr. B
@Dr_B
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15822
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8929