Тьмяна фігура
Локі Зоряна
Вітер десь шука притулку, Виє, злії хвилі підійма; Ніч спускається в провулки; Сердита завірюха все співа. А десь в тумані сам-самотньо Йде битим шляхом у снігу Мандрівник в одній сорочці Із сонними очима без вогню. Куди прямує і звідкіля тікає? Чому зимою в холоди Додому він не повертає? А йде, не знаючи куди? Чи може в серці його туга? А може пламенний вогонь, Від якого шляхом в'ється смуга? А я дивлюсь на його осторонь. Доки його я гадала долі, Дивлячись у вікна біля свічі, Фігура тьмяно танула у полі, Куди іти не знаючи...
2019-10-07 16:37:03
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Локі Зоряна
ой, так, в нас тут холоднувато)
Відповісти
2019-10-07 17:36:58
Подобається
Локі Зоряна
вам дякую☺
Відповісти
2019-10-07 18:21:32
Подобається
Інші вірші поета
Як... Балада про Сонце і Місяць Beyond the world Хто ти?
Інші поети
Elja
@Elja
Helen Monthly
@helen_monthly
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2543
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10273