Сонце

Локі Зоряна

Літає листя. Це осінь. Хмари по небу пливуть, Давно земля дощу вже просить, А вони все не йдуть. Зате в душі вирує вітер І його вам не зупинити. Він розсипався мов бісер, Але можна ж його зрозуміти? Сонце стелиться над полем, Цілує колос заревом. Хвилюється золотаве море, Доки не вкриється білявим маревом Всередині все також догоріло, Лише усвідомлення прийшло, Що сонце жевріло-жевріло, Але, шкода, більше не зійшло.

2018-11-06 17:56:53

Інші вірші поета

Балада про Сонце і Місяць Як... Alive Молюся я за Україну...

Інші поети

Hnin Aung

@HninAung913

Masha

@_Mafo4ka_

Angel Angel

@arayhel

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4777

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

5576