Сонце
Літає листя. Це осінь. Хмари по небу пливуть, Давно земля дощу вже просить, А вони все не йдуть. Зате в душі вирує вітер І його вам не зупинити. Він розсипався мов бісер, Але можна ж його зрозуміти? Сонце стелиться над полем, Цілує колос заревом. Хвилюється золотаве море, Доки не вкриється білявим маревом Всередині все також догоріло, Лише усвідомлення прийшло, Що сонце жевріло-жевріло, Але, шкода, більше не зійшло.
2018-11-06 17:56:53
7
0
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2572
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2930