Я вже не можу...

Анастасія

Я вже не можу пережити тої болі, Що ти залишив милий мій, мені. Чому ж ти пишеш мені, сонце??? Навіщо робиш боляче мені, після розлуки нашої гіркої. Вже не повернемо з тобою ті часи, коли ми разом могли бути, Коли не знали разом ми журби, Тоді, як відчували світ кохання.

2019-07-04 14:09:20

Інші вірші поета

Сонечко... Біда... Ти так прекрасна, наче та весна... Я буду такою, якою я є...

Інші поети

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Karlos Ortiz

@karlos_ortiz

Євген Ткач

@david_tkach

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

1643

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1328