Душевний сніг
Анастасія
Надворі літо, а в душі метуть сніги. Не гріє зовсім сонячна погода. Печаль і сльози біля мене навкруги. Я одинока, а для когось це— свобода. Не гріють зовсім душу ті слова, які колись я не могла забути. Розмови з подругою всі змінилися на раз. І вже говоримо ми про печаль та тугу.
2019-07-28 08:18:18
6
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Серафім
@Анастасія Солнышко. И я тебя… Я же всегда рядом. Помни…
Відповісти
2019-07-28 17:17:10
Подобається
Анастасія
@Серафім Помню и не забуду!!! Ты тоже помни, я всегда готова прийти на помощь и просто поговорить, обнять...
Відповісти
2019-07-28 17:43:55
1
Серафім
@Анастасія Я знаю.
Відповісти
2019-07-28 17:46:05
Подобається
Інші вірші поета
Подруга моя найкраща Сонечко... Час Не та...
Інші поети
Yash Kapoor
@ykapoor
Avrora171717
@Avrora171717
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2794
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13477