Душевний сніг
Анастасія
Надворі літо, а в душі метуть сніги. Не гріє зовсім сонячна погода. Печаль і сльози біля мене навкруги. Я одинока, а для когось це— свобода. Не гріють зовсім душу ті слова, які колись я не могла забути. Розмови з подругою всі змінилися на раз. І вже говоримо ми про печаль та тугу.
2019-07-28 08:18:18
6
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Серафім
@Анастасія Солнышко. И я тебя… Я же всегда рядом. Помни…
Відповісти
2019-07-28 17:17:10
Подобається
Анастасія
@Серафім Помню и не забуду!!! Ты тоже помни, я всегда готова прийти на помощь и просто поговорить, обнять...
Відповісти
2019-07-28 17:43:55
1
Серафім
@Анастасія Я знаю.
Відповісти
2019-07-28 17:46:05
Подобається
Інші вірші поета
Біда... Свята наївність Мовчання Я буду такою, якою я є...
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1487
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4600