Душевний сніг
Анастасія
Надворі літо, а в душі метуть сніги. Не гріє зовсім сонячна погода. Печаль і сльози біля мене навкруги. Я одинока, а для когось це— свобода. Не гріють зовсім душу ті слова, які колись я не могла забути. Розмови з подругою всі змінилися на раз. І вже говоримо ми про печаль та тугу.
2019-07-28 08:18:18
6
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Серафім
@Анастасія Солнышко. И я тебя… Я же всегда рядом. Помни…
Відповісти
2019-07-28 17:17:10
Подобається
Анастасія
@Серафім Помню и не забуду!!! Ты тоже помни, я всегда готова прийти на помощь и просто поговорить, обнять...
Відповісти
2019-07-28 17:43:55
1
Серафім
@Анастасія Я знаю.
Відповісти
2019-07-28 17:46:05
Подобається
Інші вірші поета
Мовчання Ти так прекрасна, наче та весна... Не та... Я буду такою, якою я є...
Інші поети
Danny
@danny_o91s
Де Лайт
@fosfadok
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2482
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5303