Свята наївність
Анастасія
Чому життя таке несправедливе? Одних карає, інших зовсім ні. Чому одні живуть, вдаючи щастя, а інші геть не цінять святу мить? Не можна так, потрібно вміти чесно, прожити довгий вік і сотню літ. Не треба скаржитися мило, проблеми є у кожного, весь час!!! Потрібно жити, мріяти щасливо. Радіти кожній миті, нашого життя!!!
2019-08-02 12:32:15
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Анастасія
О, спасибо за идею!!!!!
Відповісти
2019-08-02 15:01:08
Подобається
Інші вірші поета
Час Ти так прекрасна, наче та весна... Душа Сонечко...
Інші поети
Lucy
@kayla_deyvis
Jimka_05
@Jimka_05
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12943
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2135