Вірші
Всі
Місце спокою
В далекій дорозі
Гори височіють.
А я на порозі,
Де трави зеленіють.
Тут місце спокою
Обстрілів немає
Не кличуть тут:"до бою"
І смерть не буяє.
Тут люд живе,
І край розквітає.
Десь хмара пливе,
І пташка літає.
Це місце безкрає
Його я кохаю.
Воно нас єднає,
За нього сконаю.
Ім'я цього краю
Просте і відоме.
Ім'я його Україна
Моє місце спокою...
1
0
79
Втома
Приступ втоми,
Нікого вдома.
Відхилення норми,
Всім не відома.
Згорілі альбоми,
Життя не свідоме.
Симптоми хвороби,
Лечу в невідоме.
Вишу на нитці,
Впасти боюся.
Все це по звичці,
Але все ще борюся
Маску одягну,
Скажу, що "нормально"
Цілі досягну,
Та вбита морально.
Очі заплющу,
Музику включу.
Емоції пущу,
Свідомість відключу.
З колін стану,
Знову повстану.
Усмішку вдягну,
Невдовзі погасну...
І знову з початку
1
0
86
Дівчина квітка
Ніжна й невинна,тепла і прекрасна,
Дівчина зросту звичайного.
Ніхто не знаходив у ній нічого унікального,
Проте один все ж таки знайшов.
Знайшов,те що шукав.
Він помітив її,мов горіхове лушпиння,очі.
Темне,мов крона дужого дерева, волосся.
Смугла шкіра, ніби щойно після засмаги.
Він помітив її,її одну серед цілого квіткого поля.
Для нього вона бездоганна,найкраща серед всіх.
Тільки не шукала вона захисту,
Не шукала опори,сильних плеч,за які можна сховатися.
Прагнула створити все самостійно,від початку і до кінця.
Не вірила в кожні солодкі слова, обіцянки й признання.
Хоч не гоноровою була,не прагнула до сім'ї та до рутини.
Хотіла квітка віднайти себе у цьому світі.
Хотіла знайти покликання своє у цьому квітковому полі...
Цікаво, чи квітка повірила цьому прихильнику?
Чи відкинула свої принципи заради нього?
Чи зміг він достукатися до її серця?
Це досить цікаві питання,
Та відповіді на них ми побачимо лише згодом...
2
0
192
