Дівчина квітка
Ніжна й невинна,тепла і прекрасна, Дівчина зросту звичайного. Ніхто не знаходив у ній нічого унікального, Проте один все ж таки знайшов. Знайшов,те що шукав. Він помітив її,мов горіхове лушпиння,очі. Темне,мов крона дужого дерева, волосся. Смугла шкіра, ніби щойно після засмаги. Він помітив її,її одну серед цілого квіткого поля. Для нього вона бездоганна,найкраща серед всіх. Тільки не шукала вона захисту, Не шукала опори,сильних плеч,за які можна сховатися. Прагнула створити все самостійно,від початку і до кінця. Не вірила в кожні солодкі слова, обіцянки й признання. Хоч не гоноровою була,не прагнула до сім'ї та до рутини. Хотіла квітка віднайти себе у цьому світі. Хотіла знайти покликання своє у цьому квітковому полі... Цікаво, чи квітка повірила цьому прихильнику? Чи відкинула свої принципи заради нього? Чи зміг він достукатися до її серця? Це досить цікаві питання, Та відповіді на них ми побачимо лише згодом...
2023-09-15 14:03:48
2
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1970
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4024