Втрачене королівство 2
Над горами сонце світає, За морем далеким і лісом густим... А там королівство нас зустрічає, Полем занедбаним й містом пустим. Нема тут життя і люду немає, Тут сміху людського і плачу не чуть. Немає нічого на землях безкраїх Тільки вітри холоднії дмуть. Тепер тут панують злидні і хаос, Впав з престолу переможний вінець Королівство втратило силу і пафос, А ворон самотній віщує кінець. Тут тільки смерть гуляє по нетрях, Нікого впіймати не може. Повсюди розставила свої тенети Так, що сховатись не гоже. Декілька душ помітила смерть, Схотіла собі їх забрати Та все одразу пішло шкереберть: Не змогла вона їх впіймати. Облишила смерть ці душі невинні... Дала їм шанс на життя... Дозволила втілити мрії невпинні, Й відчути серця биття.
2024-03-13 19:12:20
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олександр Кумирчик
Оце я розумію справжня пейзажна лірика. Ніяких розповідей від першого чи другого лиця, ніяких замудрених, перекручених слів. Чистий та послідовний опис подій. Просто та геніально. Мені подобається і я це збережу. Дякую
Відповісти
2024-03-23 02:04:18
Подобається
Ганна Мельник
Щиро дякую 💗, через такі коментарі є наснага писати далі)
Відповісти
2024-03-23 19:13:54
Подобається