Втрачене королівство 2

Ганна Мельник

Над горами сонце світає, За морем далеким і лісом густим... А там королівство нас зустрічає, Полем занедбаним й містом пустим. Нема тут життя і люду немає, Тут сміху людського і плачу не чуть. Немає нічого на землях безкраїх Тільки вітри холоднії дмуть. Тепер тут панують злидні і хаос, Впав з престолу переможний вінець Королівство втратило силу і пафос, А ворон самотній віщує кінець. Тут тільки смерть гуляє по нетрях, Нікого впіймати не може. Повсюди розставила свої тенети Так, що сховатись не гоже. Декілька душ помітила смерть, Схотіла собі їх забрати Та все одразу пішло шкереберть: Не змогла вона їх впіймати. Облишила смерть ці душі невинні... Дала їм шанс на життя... Дозволила втілити мрії невпинні, Й відчути серця биття.

2024-03-13 19:12:20

1

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олександр Кумирчик

Оце я розумію справжня пейзажна лірика. Ніяких розповідей від першого чи другого лиця, ніяких замудрених, перекручених слів. Чистий та послідовний опис подій. Просто та геніально. Мені подобається і я це збережу. Дякую

Відповісти

2024-03-23 02:04:18

Подобається

Ганна Мельник

Щиро дякую 💗, через такі коментарі є наснага писати далі)

Відповісти

2024-03-23 19:13:54

Подобається

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

52

39

1619

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

1317