фантом
після десятків недоспаних ночей, після порізів й депресивного стану перед собою я знов бачу образ цей, який щоразу мене вводить в оману на відстані витягнутої руки я відчуваю твій подих відразу і мене ніяк не покидають думки, що в паралельному світі ми разом забігали очі, за ними мурашки я відчуваю, що не маю вже сил тонка грань між "я хочу" і "важко" не прикладатиму я більше зусиль крок назустріч я крізь прірву роблю і вщент руйную мовчання роки добровільно знов лізу в ту саму ж петлю я біжу, ти відходиш - навпаки я із ляком дивлюсь в твої очі і шукаю в них шматочки надії мій крик розвіявся в тиші пророчій себе зібрати я знов не зумію стираю сльози я з лиця рукавом дивлюсь востаннє на твій силует зникаєш ти, а точніш - твій фантом, від нестачі тебе побічний ефект @_Salvatore_
2024-04-28 09:41:50
0
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2087
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2917