люди щирі, коли п'яні
люди щирі, коли п'яні. сміються щиро, плачуть теж. наче в хвилини останні щирість їх не знає меж. я нап'юсь і сяду поруч, розкажу як я люблю. поцілую і власно́руч, себе навіки погублю. не пиши, молю, не треба. не телефонуй мені. щирість моя там, під небом залишилася на дні. і більше про мою любов тобі нічого не скажу́. але коли нап'юся знов, обов'язково прибіжу. @_Salvatore_
2020-12-03 13:16:22
2
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3470
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3341