Колючо-ріжучі

Серафім

Твоїми слідами маячить дорога туди, Де завершуються та ламаються материки Де земля прогинається від смутку й туги Де замість вина є лише жмені вини Де не вміють писати й говорити поети Де діти шукають живого Кайя для Герди Де слова розлітаються наче голодні смерди Знайшовши окраєчок хліба за секунду, як вмерти Я знайшов тебе там, де ніколи не мав би шукати Я знайшов твої ломи, все, що відкриє ґрати Я знайшов тебе прямо з-поміж твоєї ж варти Що так тихо й спокійно грала в дурня, в карти Я знайшов тебе, хоча, мабу́ть - не шукав, Але давно вже готував свій плацдарм Готувався до битви, до заповнених кров'ю ран Готувався, але важливо все ж, з чим стакан В мене під шкірою колючо-ріжучі, ти посміхаєшся То метелики мої дивно споруджені, геть не каються Вони так заграють до тебе, ластяться, граються Наче вміють любити, наче знають, що таке матриця Така щира, жива, справжня. Твоїми слідами туди, Де стеляться ріки бажань і життя без хули Чи могла б ти бути моєю? Скажи, чи могли би ми Жити наче ніколи смертними не були? P.s Коханій.

2024-07-27 21:58:52

6

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4835

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

1389