Сумбурно про наболіле
А земля все крутиться по колу, Ледь-ледь нудить, хочеться втікти Заливаю в горло своє колу Хоч все має бути навпаки Курю кемел, жовтий, 10 смол Видихаю дим, повзе змією Може це все славний моветон Грати в хованки чи називать сім'єю, Тих хто зватись нею не могли? Стиль життя прирівнюю трофею Прагне моє серце чужини Бо там ти, там ти і твої очі Безкінечно вовчі, вічно молоді Як би мені вкрасти в світу гроші Я б поїхав. Там на чужині Легше б дихалось і легше б говорилось Бо там ти, там завжди пахнеш ти Моє слово, чесно, не змінилось Не втікаю я ні від біди, Ні від горя, ні від злісних втрат Ні від "матері" і "батька", лиш до тебе Моє серце - видає набат Відстань, то є гріх, та не для мене. Згинуть кілометри. На вустах Грають імені твого склади Ось він мій коронний шах і мат Ти в мої обійми лиш впади Я тебе так щиро закохав Залюбив до смерті. Окропило Весь прогнивший, ржавий весь метал Ти моє життя. Ти моє диво Ти моя любов, моє письмо Ти мій візаві, мої малюнки Перед нами свіже полотно Покривають прісні поцілунки Все не те в минулому було Все не так, погодишся зі мною? Але все пропаще загуло Залишився час для нас з тобою Я не мріяв сотні тисяч літ Чом з тобою мрія не згасає? Мила і кохана, на обід Приїзжай. Любов твоя чекає.
2024-09-06 20:02:58
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
R E
Чесно? Я б сказав шо заздрю, бо "втікати до когось" набагато краще ніж "втікати од зла".
Відповісти
2024-09-12 18:40:39
1
Серафім
@R E Я втікаю до когось від зла)))
Відповісти
2024-09-12 18:45:30
1
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4210
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1643