Сумбурно про наболіле

Серафім

А земля все крутиться по колу, Ледь-ледь нудить, хочеться втікти Заливаю в горло своє колу Хоч все має бути навпаки Курю кемел, жовтий, 10 смол Видихаю дим, повзе змією Може це все славний моветон Грати в хованки чи називать сім'єю, Тих хто зватись нею не могли? Стиль життя прирівнюю трофею Прагне моє серце чужини Бо там ти, там ти і твої очі Безкінечно вовчі, вічно молоді Як би мені вкрасти в світу гроші Я б поїхав. Там на чужині Легше б дихалось і легше б говорилось Бо там ти, там завжди пахнеш ти Моє слово, чесно, не змінилось Не втікаю я ні від біди, Ні від горя, ні від злісних втрат Ні від "матері" і "батька", лиш до тебе Моє серце - видає набат Відстань, то є гріх, та не для мене. Згинуть кілометри. На вустах Грають імені твого склади Ось він мій коронний шах і мат Ти в мої обійми лиш впади Я тебе так щиро закохав Залюбив до смерті. Окропило Весь прогнивший, ржавий весь метал Ти моє життя. Ти моє диво Ти моя любов, моє письмо Ти мій візаві, мої малюнки Перед нами свіже полотно Покривають прісні поцілунки Все не те в минулому було Все не так, погодишся зі мною? Але все пропаще загуло Залишився час для нас з тобою Я не мріяв сотні тисяч літ Чом з тобою мрія не згасає? Мила і кохана, на обід Приїзжай. Любов твоя чекає.

2024-09-06 20:02:58

1

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

R E

Чесно? Я б сказав шо заздрю, бо "втікати до когось" набагато краще ніж "втікати од зла".

Відповісти

2024-09-12 18:40:39

1

Серафім

@R E Я втікаю до когось від зла)))

Відповісти

2024-09-12 18:45:30

1

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1134

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4100