З колисок
Осіння пора нещадно трощить кістки. Повітря наче наповнене фрагментами сталі. Хочеться взяти всі роки свої навзнаки Та видавити з них кожну краплю печалі. Складно дивитись в небо, його блакить Дивно шепоче до мене, кличе до себе. Наче ось-ось настане кінцева мить. Як тобі, мамо, таке? Що скажеш, нене? Що скажеш на те, що людина твоєї крові Так хоче скоріше взлетіти не маючи крил? Розкидати б рештки свої на великому полі Не треба мені ні кремації, ні могил. Нехай мої рештки з'їдять голодні вовки. Так хоч якась користь буде від мене природі. Нехай позжирають разом й мої думки Неначе робили зміни в чиїйсь погоді. Осінь мене добиває, зима ж приб'є. Наче муху на лобі, розмаже по жирній шкірі. Життя, вибачайте, мамо, ну геть не моє. І вам за це вдячний, у найбільш високій я мірі. Сміюся, ходжу, роблю звичні справи але Здається от-от підскочить в каструлі кришка. Така ось історія вийшла, малята, про це Розкаже вам в казці маленька весела мишка. Як тіло моє розгризали на сотні частин. Як смакували кожний його шматок. Як кров стікала до найбільш глибоких низин Цих земель, де вбивати почали ще з колисок.
2023-10-24 21:00:54
5
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
5714
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5029