Кохаю
Зшивай моє роздроблене серце на друзки.
Стягуй його шпагатом, бери мотузки.
Тільки б скласти цілу картину
Й не вбити мою внутрішню дитину.
Та, що всередині кличе маму й тата,
Та що давно ще лишилася брата.
Та, що хоче тепла і підтримки,
А не вічної в щасті затримки.
Смішки-смішками, але серце все розпадається.
І не кається, зовсім воно не кається.
Твої руки в крові, а його розриває сильніше.
В цих йобаних невідібраних віршах...
Мені плювати на тіло, врятуй лиш серце.
Так ніби воно не заради тебе б'ється.
Так ніби воно ще знає навіщо, куди і чому
Уві сні я кричу, кричу й наяву.
Мені боляче, боляче навмання жити.
Як себе за це скажи не корити?
Як себе не вбивати раз за разом
І не називати проказою-сказом
Те, що в мені є первинне, що є благанне.
Що є впевненне, справжнє, таке жаданне.
Ти читаєш мене наче розкриту книжку.
Я чомусь вибираєш мене, попри знижку.
Я здивований, але я тебе так люблю.
Серед сотень своїх текстів пишу тобі: i love you.
І співаю найбільш болючі тобі пісні
Бо кохаю в тобі нечистоти твої усі.
2024-06-05 18:05:17
2
2